Що таке COVID-19?

COVID-19 — гостра респіраторна хвороба, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2. Передача вірусу здійснюється повітряно-краплинним шляхом. Схильні до захворювання усі категорії населення, проте найважчий перебіг відмічається у людей похилого віку та осіб, з наявними супутніми захворюваннями.

Для профілактики інфікування варто дотримуватись простих правил: носіть захисні маски правильно (вони повинні щільно закривати ніс та рот), мийте руки з милом не менше 20 секунд, за відсутності можливості помити руки — використовуйте спиртовмісні антисептики, не торкайтесь обличчя брудними руками та тримайте дистанцію в людних місцях. Вакцина — це препарат, що виготовлюється на основі ослаблених чи вбитих збудників хвороб, продуктів їх життєдіяльності або їх синтетичних аналогів. Нині застосовуються комп’ютерні методи для розробки вакцин на основі даних (банків даних) геномних послідовностей багатьох бактерій, збудників паразитарних інфекцій та вірусів.

Введення вакцини імітує хворобу, що надає змогу організму ідентифікувати збудник та «навчитись» боротись із даним збудником, виробивши специфічні антитіла. Така методика дозволяє організму підготуватись до можливої зустрічі із «справжнім» збудником та забезпечити більш легкий перебіг інфекції, у разі якщо вона виникне.

Наразі для вакцинації в Україні використовують та планують використовувати вакцини знаних у світі розробників і виробників.

AstraZeneca (Covishield, SKBio) індійського, корейського та італійського виробництва — це векторна вакцина, яку розробив Оксфордський університет та британсько-шведська компанія AstraZeneca. Потрібні дві дози вакцини з інтервалом у 12 тижнів. Першу і другу дозу можна отримати вакциною AstraZeneca, виробленою на різних майданчиках. Схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров’я для екстреного використання

CoronaVac/Sinovac Biotech — це інактивована вакцина, розроблена китайським фармацевтичним підприємством Sinovac Biotech. Потрібні дві дози вакцини з інтервалом у 14-28 днів Схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров’я для екстреного використання.

Comirnaty

Comirnaty/Pfizer-BioNTech — це мРНК-вакцина, розроблена німецькою біотехнологічною компанією BioNTech спільно з американським фармакологічним концерном Pfizer. Потрібні дві дози вакцини з інтервалом у 21 день. Схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров’я для екстреного використання.

Moderna

Moderna — це мРНК-вакцина, розроблена американською фармацевтичною компанією Moderna. Потрібні дві дози вакцини з інтервалом у 28 днів. Схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров’я для екстреного використання.

Вакцинація – це єдиний ефективний спосіб подолання пандемії COVID-19. Стратегічна мета, яку ставить Міністерство охорони здоров’я, – сформувати в українців колективний імунітет до смертельно небезпечної хвороби. А з цією метою потрібно, аби щонайменше 70% дорослого населення імунізувалися.

Сьогодні як в Україні, так і у світі існує недовіра до вакцин проти COVID-19. Це попри те, що в історії сучасної медицини та фармацевтичних розробок ще не було настільки прискіпливої  уваги до окремого лікарського препарату, як до цих вакцин.

Одна з причин такої недовіри – поширення неправдивої інформації щодо вакцинації.

Пам’ятайте, що правдиву й вичерпну інформацію про вакцини можуть надати тільки медики. Не довіряйте неперевіреним джерелам, дотримуйтеся інформаційної гігієни. І знайте, що вакцинація – це важливий крок до збереження здоров’я і життя!

• Міф: Масова вакцинація призведе до мутації коронавірусу

Правда: Масова вакцинація не тільки не призведе до мутації коронавірусу SARS-CoV-2, а й навпаки допоможе запобігти цьому через колективний імунітет. Якщо щепити значну частину населення, то вірусу не буде, де мутувати, і його нові штами з’являтимуться  з меншою ймовірністю.

• Міф: Американський Червоний Хрест заборонив вакцинованим бути донорами крові

Правда: У соцмережах поширюється фейк, ніби Американський Червоний Хрест потребує донорів крові, але люди, яких вакцинували проти COVID-19, начебто, не можуть ними стати. Це неправда. На сайті Американського Червоного Хреста зазначено, що люди, яких щепили від COVID-19 інактивованою вакциною (наприклад CoronaVac від Sinovac) або вакциною виробництва AstraZeneca, Janssen, Moderna, Novavax або Pfizer можуть здавати кров для донорства відразу після вакцинації. 

• Міф: Людина може заразитися COVID-19 внаслідок вакцинації

Правда: Неможливо заразитися COVID-19 від вакцин, бо жодна з них не містить живого вірусу, здатного спричинити хворобу. Вакцини вчать нашу імунну систему розпізнавати та боротися з коронавірусом. Іноді цей процес може викликати такі симптоми, як лихоманка. Вони нормальні та є ознакою того, що організм створює захист від вірусу. Якщо невдовзі після вакцинації ви все ж отримали позитивний тест на COVID-19, то можливо, що на момент щеплення вже були інфіковані коронавірусом, але не знали цього.

• Міф: Вакцина Pfizer призводить до безпліддя у жінок

Правда: Поширюється твердження, що нібито  вакцина Pfizer/BioNTech навчить імунну систему організму атакувати білок синцитин, який бере участь у формуванні плаценти, а це, своєю чергою, призведе до безпліддя в жінок. Це не так. Ще під час клінічних випробувань вакцин кілька досліджуваних жінок завагітніли. Понад 130 000 вагітних в США вакцинувалися проти COVID-19. Дослідження на понад 35 000 вагітних, яких щепили проти COVID-19 мРНК-вакцинами, засвідчили, що немає жодних доказів того, що вакцини можуть нашкодити вагітній або ембріону.

• Міф: Вакцини проти COVID-19 спричиняють імпотенцію

Правда: Виробники вакцин запевняють, що не було зафіксовано жодного випадку, коли щеплення проти COVID-19 спричинило б еректильну дисфункцію. Клінічні випробування не виявили таких побічних ефектів. Також виробники ніколи не отримували повідомлень про побічні реакції, пов’язані з еректильною дисфункцією. Водночас зараз проводять дослідження, попередні результати яких свідчать про те, що  таку проблему може викликати перенесений COVID-19.

• Міф: Вакцина проти коронавірусу спричиняє розсіяний склероз

Правда: Насправді лише в єдиному випадку при випробуванні вакцини AstraZeneca повідомили, що у досліджуваного виявили розсіяний склероз, в іншому — запалення спинного мозку. В обох випадках експерти дійшли висновку, що хвороба не мала стосунку до вакцинації.

• Міф: мРНК-вакцини — генетична зброя, яка змінює наші гени

Правда: мРНК-вакцини проти COVID-19 ніколи не потрапляє в ядро клітини, де розташована  наша ДНК. мРНК нікуди не інтегрується, не вмонтовується, не заходить у ядро клітини, не змінює геном, а через кілька днів руйнується. Це означає, що мРНК не може впливати чи взаємодіяти з нашою ДНК будь-яким чином. Натомість мРНК-вакцини працюють із природними захисними силами організму, щоб безпечно виробити імунітет до COVID-19.

• Міф:  Нобелівський лауреат Люк Монтаньє заявив, що всі вакциновані від COVID-19 помруть протягом двох років через антитілозалежне посилення інфекції

Правда: Люк Монтаньє не говорив про смерть усіх вакцинованих від COVID-19 протягом двох років. Вчений вважає, що кількість смертей після щеплення збільшиться через антитілозалежне посилення інфекції, коли антитіла, які формуються проти вірусу, посилюють можливість вірусу викликати інфекцію замість того, щоб захищати організм.
 
Втім, це теж неправда. Ефекту антитілозалежного посилення інфекції не було зафіксовано під час клінічних випробувань вакцин проти COVID-19. Вакциновані люди рідше хворіють на COVID-19, а якщо хворіють, то переносять його легше. Це означає, що вакцини не викликають такого ефекту. 

• Міф: Якщо людина раз відмовилася вакцинуватися, вона більше не матиме шансу отримати щеплення безоплатно

Правда: Людина, що не отримала щеплення проти COVID-19 з якихось причин, може записатися до списку очікування на вакцинацію. Це можна зробити за допомогою сайту чи застосунку Дія або звернувшись до роботодавця, якщо людина належить до груп з високим пріоритетом вакцинації. Також вона може ще раз записатися на вакцинацію через сімейного лікаря чи телефон реєстратури пункту щеплення.
Вакцинація якомога більшої кількості українців є запорукою формування колективного імунітету. Тому щеплення  проти COVID-19 отримають усі охочі.

• Міф: Авіакомпанії рекомендують людям, яких щепили проти COVID-19, не подорожувати літаками через підвищений ризик утворення тромбів 

Правда: Міжнародна асоціація повітряного транспорту заявила, що авіакомпанії не надають таких рекомендацій, а вакциновані проти COVID-19 люди можуть подорожувати літаками без будь-яких обмежень. Під час польоту внаслідок тривалої відсутності руху та тиску повітря дійсно можуть розвинутися тромбози глибоких вен ніг.  Втім, вони ніяк не пов’язані з тромбозами судин головного мозку та черевної порожнини, які вкрай рідко реєстрували після вакцинації  проти COVID-19. Медичні експерти вважають, що немає підстав вважати, що щеплення проти COVID-19 може вплинути на ризик виникнення тромбозів під час повітряних подорожей.

• Міф: Вакцинація проти COVID-19 може порушити менструальний цикл

Правда: Поки що немає досліджень, які підтвердили б вплив вакцин на менструальний цикл. Порушення менструального циклу — досить поширене явище, яке може бути викликане стресом, зміною ваги, зміною фізичної активності й фоновими захворюваннями.
У разі порушення циклу після вакцинації варто звернутися до гінеколога.

Світовий досвід з вакцинації наразі доводить свою ефективність, де значно знижується рівень захворюваності та смертності.

З метою зменшення рівню розповсюдження вірусу імунітет повинен бути у 65-70% населення, що забезпечить мінімізацію ризику передачі вірусу. Саме такий показник дозволить повернутись до звичного ритму життя без карантинних обмежень.

Ризик поширення даної інфекції дуже високий серед організованих колективів, що робить їх приорітетною групою населення для проведення вакцинації. Таким чином, вакцинація особового складу допоможе унеможливити поширення вірусу.

Будь яка участь у міжнародних навчаннях, робочих поїздках за кордон потребує максимальної підготовки, зокрема і підготовки імунітету до можливих інфекцій.

Та головне пам’ятати, що запобігти хворобі простіше, ніж її лікувати.

Сообщение Вакцинація — це єдиний ефективний спосіб захистити себе від коронавірусної хвороби. появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».

Джейн Джекобс.

Міські поселення здавна виникали по берегах річок і озер, що служили джерелом водопостачання, а заразом і зручними транспортними шляхами. Водночас, річки використовувалися для видалення рідких і твердих відходів життєдіяльності людей і домашньої худоби, що зазвичай призводило до їх забруднення, обмежуючи можливості розташованих нижче за течією населених пунктів користуватися ними для питного водопостачання. Річки ставали джерелом збудників інфекційних захворювань, таких як холера, дизентерія, черевний тиф тощо Знадобилося не одне тисячоліття, поки люди навчилися запобігати забрудненню водних об’єктів, очищати і знезаражувати стічні води. 

З ростом благоустрою міст, розташовані в їхніх межах водойми і водотоки, все більш набувають важливого архітектурно-планувального та  естетичного значення. Завдяки комфортному мікроклімату і привабливій естетиці, прибережні зони стають більш престижними районами розселення і забудови та улюбленими місцями прогулянок. Водні об’єкти в межах міської межі, завжди були і залишаються містоутворюючими чинниками. Уздовж і навколо них формуються житлові квартали, а родовища підземних вод, які придатні за якістю, використовуються для централізованого водопостачання українських міст. 

Київ – найбільш заселене місто нашої держави і водночас територія, яка містить у собі величезну кількість водойм. У столиці є чимало рік і річечок, а ще — безліч озер і ставків. Деякі з них можна побачити навіть з вікна власної квартири. У місті є й окремі озера і цілі озерні групи. Найбільшими, зазвичай є озера у лівобережній частині міста, особливо на його околицях. Зокрема у Дарницькому районі Києва, який інтенсивно забудовується, особливо останні 10 років, проблема гармонізації міського простору і екосистеми району стоїть особливо гостро. Велике місто і простір, яке він «складає» — це складна екосистема, що дісталася сучасним архітекторам у спадок від совкового планування міського простору «для трудящих». Але, те що відповідало нормам і філософії містобудування минулого, тепер безповоротно застаріло і демонструє свою неспроможність знайти компроміс між сучасною урбаністикою і екологією міського середовища. Міська влада продовжує формувати урбаністичний простір, користуючись застарілими підходами, прийнятими ще в індустріальну епоху… Ці норми проектування, замість зручності, створюють лише видимість порядку, водночас формуючи вкрай некомфортне і агресивне міське середовище. Очевидним стає те, що вирішувати в екосистемі міста проблеми необхідно не механічним втручанням, а складними багатоплановими рішеннями, прийнятими в рамках чіткої стратегії розвитку міського середовища. Саме відсутністю такої стратегії, часто-густо користуються так звані «професійні активісти», які зараз почали себе пафосно називати-еко-активістами. Основною метою, цих активістів є не збереження якогось конкретного екологічного об’єкту, а власне збагачення, за рахунок щедрих «відступних», які забудовник ладний заплатити аби його лишили у спокою ці професійні протестувальники. Зрештою, саме так і закінчується у Києві, той хайп, який штучно підігрівається навколо різноманітної прибережної забудови. На пальцях однієї руки можна перерахувати, скільки об’єктів водного фонду потребували справжнього захисту, а ще менше були ними захищені від забудови, але процес створення та розбудови міста зупинити не можна. 

Микільська Слобідка

Читаємо Інтернет і бачимо, що у Києві достатньо пропозицій в новобудовах на узбережжі річок і озер. Але, якщо раніше благоустроєм прибережних зон займалося міська влада, тепер, все частіше це стає частиною зобовязань саме забудовників. Тоді як для міської влади, все це перетворилося на систему: «тітка з возу, кобилі легше».  Так, скажімо, у столиці були створені паркові та зелені зони відпочинку біля двох житлових комплексів: на Русанівській протоці і затоці Берковщина. З боку Микільської Слобідки, була облаштована ​​пішохідна набережна, яка упорядкована починаючи від Броварського проспекту, уздовж ЖК «Сонячна Рів’єра» і, яка закінчується біля греко-католицького собору Воскресіння Христового.

Усі пам’ятають, які яскраві баталії точилися навколо забудови цього узбережжя, доходило до рукопашних боїв і стрілянини… А що там нині —  за даними Domik.ua, при будівництві нової набережної було викладено 4,5 тисячі метрів квадратних тротуарної плитки і 3 тисячі погонних метрів бордюру. Повністю очищена набережна з оглядовим майданчиком і прокладена нова дорога між проспектом і Міжнародним Виставковим Центром, а також встановлено причал для річкового трамвая. Окрім прогулянкової зони, на набережній з’явилися ґрунтові доріжки, призначені для поїздок на велосипеді або бігу. Уздовж поставили сім велосипедних парковок. Прогулянкову алею довжиною обладнали у відповідності з останніми тенденціями ландшафтного дизайну, завезено новий грунт і висаджено 40 в’язів, 29 ялин, 50 туй, іще понад 150 дерев і кущів. Весь простір, вільний від тротуарів і пляжу, покрили газоном. За рослинами доглядає міська експлуатаційна компанія, а для поливу зелених насаджень встановлено гідранти ручного поливу.

Але ж жителі Микільської Слобідки добре пам’ятають і чагарники, захаращені сміттям, які росли уздовж усього побережжя на цьому місці, а також криміногенну ситуацію, яку вельми підживлювали сауни з неоднозначною репутацією, які були облаштовані на дебаркадерах пришвартованих до гнилих причалів…

Вирлиця   

Та це вже історія, а ось вам драма, яка розгортається на Лівобережжі тут і зараз: у Дарницькому районі на території майже трьох десятків гектарів, ТОВ «Мрія-Інвест» планує побудувати багатофункціональний комплекс та облаштувати рекреаційну паркову зону, проти чого виступають ті самі професійні активісти. КМДА і депутати Київради, у свою чергу, ще у липні зазбиралися відібрати у орендаря одну з ділянок, а також оголосити її заказником, разом із самим озером «Вирлиця».

При чому в проекті Рішення зазначили, що це, чомусь, не потребуватиме ніякого фінансування.  Роботи інвестором  проводитимуться на виконання інвестиційного договору укладеному ще у 2004 році, причому порушення його умов, ймовірно, може мати наслідки для міського бюджету. Мер Києва —  Віталій Кличко, який колись мешкав в районі озера Вирлиця, берег якого, має бути реконструйований в ході проекту, висловився за його реалізацію: «Місто вже справді не є містом-парком, а щільно забудовується» — сказав він прямо на засіданні Київради: «Особливо це стосується Харківського масиву. Я був категорично проти, щоб там щось будувалося. До речі, я виріс на вулиці Декабристів і дуже добре знаю кожен квадратний метр цієї території. Вона зараз знаходиться в занедбаному стані, і я критично і чітко підтримую, аби ніякої забудови там не було. Але, так сталося, що на мене після того, коли вже було підготовлено звернення, вийшов власник, генеральний менеджер цього проекту, і каже: «Будь ласка, ми хочемо презентувати. Я почув цю презентацію і був, можу сказати, позитивно вражений проектом, який вони презентували по зоні відпочинку, збереженню зелених, рекреаційних зон, і надання цієї території дійсно нового життя «, — сказав Віталій Кличко.

Чому навколо цього будівництва розгорнулася така дискусія? 

Озеро Вирлиця природного походження. Але у середині 80-х років будівельники його значно поглибили і дуже суттєво розширили в результаті видобутку піску для будівництва масивів Харківський, Осокорки та Позняки. Нинішні площа водного плеса Вирлиці, складає — 98 гектарів. На його берегах був побудований гігантський сміттєспалювальний завод «Енергія», який працює і до сьогодні (спалює більше 25% всього сміття міста Києва).

Завод за ці роки, наніс чималу шкоду і самому озеру і навколишнім територія. Зливи у Вирлицю теплої води, а також викиди з «Енергії», десятиліттями порушували природні умови проживання у ньому риб і водоростей,  замулювали його береги, сприяли заростанню і заболочуванню. Але чомусь наші «еко-активісти» не боролися і не борються проти цього лиха.  Згодом, житлове будівництво обступило Вирлицю кільцем, навколо виросли нові мікрорайони, але озеро не стало місцем відпочинку для дарничан. Не дивлячись на те, що у 2005 році Київрада вилучила прилеглі до озера території з категорії зелених насаджень, змінивши їхнє функціональне призначення на територію громадських будівель і споруд, озеро й далі перебуває у кричущому екологічному та естетичному стані! /blisk-i-zlidennist-ozera-virlicya/

Його береги захаращені й засмічені, а будь-яка економічна або соціальна інфраструктура уздовж берегової лінії відсутня.

Благоустрій фактично не здійснюється – до міського КП «Плесо», передана лише частина вирлицького узбережжя, яка йде уздовж вулиці Ревуцького, і яка доглядається цим підприємством від випадку до випадку. Що ж стосується усіх інших берегів озера, картина стає зовсім сумною…

На цих фотографіях видно, що екологічна ситуація навколо усього озера жахлива. За твердженнями людей, які зібралися у групу «еко-активістів», і які, чомусь сфокусувалися саме зараз і чомусь саме навколо лише одного з берегів озера,вочевидь маючі на меті завадити інвестору «Мрія-Інвест», побудувати комплекс міської інфраструктури і громадського простору на берегу Вирлиці — в озері  можна навіть ловити рибу! Тоді, як в численних пабліках київських рибалок, люди попереджують один – одного про небезпеку рибалити саме на Вирлиці: «есть рыбу с этого озера всё же не рекомендую… рыба там не чистая, всё, что в озеро сливалось никуда не делось, просто осело на дно» — пишуть рибалки у гілці, що присвячена озеру Вирлиця на форумі — http://www.fishing.kiev.ua «Со мной работает сотрудник с Вырлицы говорит есть труба откуда и зимой течет какая-то гадосьть…» — відповідає йому інший учасник обговорення. Окрім того, криміногенна ситуація в районі Вирлиці, залишається напруженою, оскільки біля берегів озера, за словами місцевих мешканців, які масово постять про це у соцмережах, усе літо поселялися сумнівні маргінальні елементи.

За повідомленнями МВС, навколо озера неодноразово траплялися кримінальні злочини, включно з убивствами. Праві виходи з метро «Вирлиця» і «Бориспільська», абсолютно порожні, кияни не їздять відпочивати біля озера Вирлиця, а підземний перехід в районі метро «Харківська», нагадує пост апокаліптичні картинки з Чорнобиля…

Натомість, інвестор пропонує не просто благоустроїти усі доступні береги озера, але й зробити їх в ультрасучасному стилю, очистити від водоростей і очеретів. 

Проект облаштування берегів, зробила всесвітньо відома нідерландська компанія — TconcepT BV, яка спеціалізується на архітектурі, дизайні концепцій та розробці громадських місць по всьому світу.

Наша місія — створювати місця; місця, куди люди люблять їхати і хочуть залишитися. Як стверджують фахівці компанії: «ми створюємо концепції, де естетичний, функціональний, економічний, здійсненний та стійкий аспекти перебуває у повній гармонії з природою.»

Тим часом про необхідність наведення порядку на березі озера і очищення води вже довгий час твердять вчені. Наприклад гідролог з Київського університету Шевченка Сергій Дубняк у висновках до своєї роботи «Еколого-гідроморфологіческой аналіз умов і наслідків підвищення рівня ґрунтових і поверхневих вод в районі озера Вирлиця в Києві» пропонує, зокрема, відновити затоплену і підтоплену прибережну частину озера і захистити берега від розмиву і обвалення.

Але найголовніший результат, будівництва нового об’єкту на озері Вирлиця, все ж такі полягає у тому, що завдяки цьому, ця дика територія, як кажуть, отримає нове дихання.

Як і будь-яке місто Київ потребує розумного планування та продуманої забудови. Архітектура сучасного міста поступово сама стає частиною природи. Вона контактує з навколишнім середовищем і кліматом. Проектувальники сучасних житлових та громадських будівель, почали усе більше враховувати природні явища: кількість теплих сонячних днів у році, середню силу вітру, кількість опадів. Виходячи з аналізу кліматичних умов та навколишнього середовища, архітектори почали планувати і прибудинкові території, облаштовувати урбаністику… Життя змінюється і з ним змінюємось і ми… 

Сообщение БЛИСК І ЗЛИДЕННІСТЬ ОЗЕРА ВИРЛИЦЯ появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».

Особенный статус этой территории требует его глубокого осознания и уважения. Тот, кто игнорирует трагическую историю этих земель, не понимает философию их существования, единственное, на что способен — стать потребителем, циничным и недальновидным и продавать эту самую историю как аттракцион, экстремальный, мифологический, или постапокалиптический — в зависимости от спроса. А спрос есть.

Поговорим о современной обёртке Чернобыля — государства в государстве, превратившегося в машину для зарабатывания денег.

Кто же выгодополучатели, филигранно перекручивающие смыслы а, порой, и глобально меняющие концепцию?

Начнём с верхушки айсберга — государственной организационно-управленческой системы, включающей Министерство экологии и природных ресурсов, Государственное агентство по управлению зоной отчуждения, Центр организационно-технического и информационного обеспечения зоны отчуждения, саму ЧАЭС, стоит также упомянуть Чернобыльский радиационно-экологический биосферный заповедник. Представители именно этой структуры произвели на свет концепцию «Информационной разгерметизация зоны отчуждения». 

И все вроде бы ничего, и формулировка безобидна на первый взгляд, ведь в зоне отчуждения действительно восстанавливается флора и фауна, развивается научно-исследовательская деятельность, зеленый свет и перспективы развития получила зелёная энергетика, да и так всем хочется шагнуть в будущее из вязкой трагической истории… однако!

Земля этого региона загрязнена радионуклидами, и даже полураспад некоторых из них, хоть и снизил уровень загрязнения, всё же существенно не повлиял на радиологическую ситуацию, и ближайшие пару десятков тысяч лет статус этой территории не изменится, если конечно не произойдет какой-нибудь научный прорыв. Переосмысление катастрофы возможно, а изменение законов природы — нет.

И память. Возможно ли сместить акцент? На этот вопрос ответит тот, кто в далёком 86-м написал «Прости и прощай мой дом» прямо на родной стене. Или тот, кому на момент аварии было всего пять и ему пришлось узнать, что такое эвакуация… И как это — больше не увидеть отца. 

А вот для власти такой категории граждан, как припятчане вроде как и не существует.

Государство меняет имидж ЧЗО, и это объяснимо — мировое сообщество должно видеть перспективы развития и инвестирования. И вместе с тем, именно власть первой наносит серьёзный ущерб смысловому фундаменту этой территории.

Туроператоры — радость и боль Чернобыльской зоны отчуждения.

Туризм в Чернобыле — это даже звучит пошло, но зато так экономически выгодно. К слову, этот молодой, но очень перспективный сектор национальной экономики стремительно развивается. Рынок заполнен туроператорами и близится к высоко -конкурентному.

Напомню, форма ознакомления с этой территорией лишь одна, установленная законодательно — посещение, во время которого гость получает достоверную информацию о самой аварии и степени преодоления её последствий. Передвижение возможно по безопасному маршруту и с сопровождающим.

Реалии иные. Туроператоры, гиды и даже государственные сопровождающие грешат неоправданным оптимизмом, заявляя об отсутствии рисков и опасности. Недавно даже инициировали  изменение возрастного ограничения на посещение зоны. Не прошло, к счастью. А кому интересно реальное положение дел, если можно из Чернобыля сделать парк развлечений? Тур должен продаваться. Максимальному количеству туристов. Дорого.

Безусловно, гиды знают историю, но эти знания используют лишь для того, чтобы торговать фактами. Кроме того, представители этой группы причастных позволяют себе некомпетентно давать комментарии не только гостям зоны, но и СМИ, авторитетно вещая о радиоэкологии, чернобыльской политике, о медицинских, экологических и социальных последствиях аварии.

Сарафанное радио работает на пятёрку, и, вуаля, акценты смещены в выгодное коммерческое русло. Глядишь, и уже засомневался даже тот, кто компетентен. И вот в Чернобыле не так уж и опасно, вы, главное, платите.

Слово “туризм” касательно Чернобыля должно постепенно исчезнуть из рекламных объявлений туроператоров, как название формы ведения бизнеса и как формулировка в государственных документах о «перспективном направлении развития ЧЗО».

Сегодня базовая комплектация чернобыльского аттракциона — это Припять, смотровая площадка объекта «Укрытие», Загоризонтная радиолокационная станция «Дуга» и рамки дозиметрического контроля. На выезде из парка развлечений, в киоске на Дитятках турист приобретает памятный знак «Участника ликвидации аварии на ЧАЭС» и консервы «воздух Чернобыля».

127 тысяч визитёров в год, желающих видеть «мост смерти» или дорогу, по который временно вывозили жителей Припяти навсегда…

Сталкеры — это так романтично. 

Безусловно, неизбежные жесткие ограничения, требования и правила посещения зоны отчуждения порождают такое явление, как нелегальный туризм. Ведь организованного лимитированного туристического маршрута просто недостаточно для тех, у кого зона вызвала интерес.

Эта категория заинтересованных, некоторые представители которой игнорируют все существующие правила этики, морали, безопасности и букву закона, имеет колоссальное влияние на имидж зоны отчуждения, так как наиболее ярко проявляется в информационном пространстве. 

Кое-кто опасен еще и тем, что является так называемым «металлистом» или старателем зоны, вывозящим за территорию ЧЗО «грязное» сырье и артефакты и реализующим их. А это еще одна купюра в коммерческую копилку.

Параллельно существует категория людей, также имеющая статус сталкера, а фактически это энтузиасты и волонтёры, часто бывшие жители Припяти или ликвидаторы. Именно в контексте их деятельности возможно говорить о легализации сталкерства. 

А для нарушителей сработает приём начальной школы: попробовать на них самих же и возложить ответственность, например, за обновление карт загрязнения; обязать их контролировать и поддерживать надлежащее состояние противопожарных просек; мониторить вывоз дерева и металлов; ну, и самое эффективное — осуществлять контроль за соблюдением правил безопасного посещения.

«Чернобыль-арт-хайп».

Чернобыльская зона отчуждения живет полноценной культурной и творческой жизнью, которая не даёт исчезать исторической памяти об аварии и ее последствиях, возвращая этой территории отголоски жизни. Чернобыльской трагедии посвящены сотни книг, музыкальных композиций, отсняты документальные и художественные фильмы по всему миру.

Продукты, созданные на арт-площадке со столь мрачной историей, напоминающие всему миру об ужасе трагедии 1986 года, одновременно оказывают существенное влияние на образ и имидж ЧЗО и приводят к увеличению количества её посетителей. С каждым новым арт-объектом Чернобыль продаётся еще лучше. 

Концепция «Я художник, я так вижу» в творчестве — это безусловный аргумент, но этику, мораль и базовое воспитание никто не отменял. Художник, он инфлюенсер, а это ответственность. Даже если после тебя остаются лишь художественно выложенные куклы из детского садика в Копачах. 

Если твоё творчество провоцирует гостей снимать селфи с улыбкой на руинах, позировать на фоне заброшенных зданий, иногда без одежды, а порой и на фонящем металле — ты точно свернул не туда со своим вдохновением вместе, и твоё творчество стало полезно лишь туроператорам. «Все пиар, что не некролог». Хотя тут даже некролог — пиар.

Приведу пример: в рамках исследования туристического(!) потенциала ЧЗО украинские дизайнеры Михаил Вербицкий и Ярослав Козлитин создали бренд-концепцию для Чернобыля и использовали  идею мутации и радиационного свечения. Любуемся и верим в мутантов.

А вот концептуальный проект коллаборации с крупными компаниями. Это не о философии, это о норме прибыли.

Коллеги журналисты — отдельная глава чернобыльской книги. 

Хайп, эпатаж и статистика просмотров — это основная цель большинства инфо-вбросов на тему Чернобыля. Что, в свою очередь, повышает спрос на этот туристический продукт.

Сезонный ли слёт журналистов в зону отчуждения, который традиционно в 20-х числах апреля максимален, или ординарные пресс-туры — это неизменно информационный паноптикум, такая себе фьюжн-кухня для максимального потребительского охвата. 

Итак, типаж сочинителей с годами сформировался стабильный: это псевдо-эксперт с бытовым дозиметром; интервьюер-собиратель мифов и легенд; свидетель сиюминутной разрушительной силы радионуклидов на организм человека; хайп-мастер истеричных заголовков; ну, и конечно, борец за правду и идею, критик-правдоруб (в лице автора в том числе). Все мы ответственны. Все влияем. Всегда ли осознаём? Не всегда. Но неизменно повышаем цену товара.

Упомяну еще один аспект роста цены — бой, сражение, которые так любит публика. Речь о непрекращающейся войне двух миров: носителей интересов и выгоды против энтузиастов и волонтёров… При этом и те другие присутствуют в ключевых организациях, имеющих отношение к Чернобылю — в официальной охране зоны в лице ДАЗВ и полиции, в сообществе сталкеров, в научно-исследовательских кругах и среди представителей сферы развлечений и анимации, то есть туроператоров.

И те и другие говорят о переосмыслении, но вкладывают в это понятие не одно и то же. Первые — они об инвестиционной привлекательности и пересмотре концепции, вторые — о памяти, уважении и сохранности смыслов. Угадайте, где правда? Верно!Посередине.

А тем временем инфо-пространство продолжает загрязняться мифами. Старые возводятся в ранг фактов и неизменно плодятся новые.

В этом информационном мусорном пакете живут крысы размером с теленка; НЛО в районе ЧАЭС; мутанты Рыжего леса; храмы, отгоняющие радиацию; ласточки с короткими хвостами; перелетные птицы, которые в зону не возвращаются; неразлагающаяся из-за отсутствия бактерий древесина; пауки, страдающие когнитивным расстройством и плетущие паутину не так, как положено.

И ведь коллективное бессознательное не обманешь. Оно неустанно плодит новые «факты», создавая свой негласный бренд ЧЗО в виде постапокалиптического мира, по своему воздействию на человека не страшнее киношных декораций. 

Смысловых изменений вагон, качественных — увы, мало. Зато продаётся.

Критикуешь — предлагай!

Имиджевая программа в помощь — комплексный, законодательно защищённый документ с планом сохранения, защиты и развития; обязательный к выполнению всеми причастными и с прописанной ответственностью за шаги в ином направлении. С логичной структурой, включающей пункты: память, безопасность и защита, барьерная функция, инфраструктура (консервация, реконструкция, строительство), информационно-ознакомительные мероприятия, научно-исследовательская деятельность, зелёная энергетика.

В результате Чернобыльская зона отчуждения обязана стать местом возрождения с неизменным уважением к её историческим особенностям. Это точно не аттракцион, а территория, пострадавшая от тяжелейшей радиационной аварии. Выбор за нами: или отнестись осознанно, или продолжить принимать «поздравления с годовщиной трагедии на Чернобыльской АЭС».

Сообщение Чернобыль как товар появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».