У Михайлівській громаді на Запоріжжі окупанти проводять обшуки в помешканнях цивільних людей.

Про це повідомила Запорізька обласна військова адміністрація вранці 18 квітня.

«Шукають (окупанти. — Gazeta.ua) колишніх учасників АТО/ООС за списками, які, ймовірно, надали зрадники з місцевих органів влади, — ідеться в повідомленні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти з «Градів» обстріляли 10 населених пунктів на Запоріжжі

Тим часом окупаційна «влада» Мелітополя продовжує свою пропагандистську компанію, готуючись до 9 травня.

«На екранах, що розташовані на вулицях міста, розповідається про мелітопольців-героїв радянського союзу. Пропагандистська компанія відбувається під окупаційними символами – георгієвською стрічкою», — додали в ОВА.

Зрадниця України Галина Данильченко, яка називає себе «мером» окупованого Мелітополя, готується масштабно святкувати 9 травня цього року. За її словами, у місті ремонтують меморіал на Братському цвинтарі, відновили вічний вогонь та відновлюють Арку перемоги.

Данильченко тиражує брехливі наративи окупантів «про переворот у 2014 році», про те, що українська влада нібито «заважала святкуванню Дня перемоги» усі ці роки. Також переповіла байки про те, що в Мелітополі нібито «били літніх людей, які виходили з орденами та георгіївськими стрічками».

×

КИЇВ. 18 квітня. УНН. Під час свого вечірнього звернення Президет України Володимир Зеленський повідомив, що російські війська готуються до наступальної операції на сході України та хочуть буквально добити і знищити Донбас. Про це інформує УНН.

Цитата

«Розпочав сьогоднішній день із наради з військовими та урядовцями щодо ситуації в зонах бойових дій. Російські війська готуються до наступальної операції на сході нашої держави. Вже найближчим часом. Хочуть буквально добити і знищити Донбас. Знищити все, що колись дало славу цьому промисловому регіону», — заявив Президент.

Деталі

Гарант додав, що как само, як російські військові знищують Маріуполь, вони хочуть стерти з лиця землі й інші міста та інші громади Донецької та Луганської областей.

«Робимо все, щоб забезпечити оборону. Постійно контактуємо з партнерами. Вдячні тим, хто допомагає дійсно всім, чим може допомогти. Але ті, хто має необхідну нам зброю та боєприпаси і притримує свою допомогу, повинні знати, що від них також залежить доля цієї битви. Доля людей, які можуть бути врятовані», — додав Зеленський.

Додамо

Президент привітав українську команду «Ігор нескорених» із здобутими нагородами

Музыкантов донецкой филармонии пригласили якобы для съемок сюжета на ТВ, а на месте объявили, что они будут немедленно отправлены на фронт.

КИЇВ. 17 квітня. УНН. Вранці 17 квітня російські окупанти обстріляли місто Кремінна у Луганській області. Як повідомив голова Луганської ОДА Сергій Гайдай, поранено одну людину, передає УНН.

Цитата

«17 квітня зранку російська армія вдарила по Кремінній артилерією. Маємо щонайменше одного пораненого. Його вже доставлено до лікарні. Він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Збитки у житловому фонді встановлюються», — зазначив Гайдай.

Нагадаємо 

Російські окупанти обстріляли Луганську область, одна людина загинула, троє поранені. Перебиті газопроводи в Сєвєродонецьку та Лисичанську.

16 квітня зенітно-ракетні підрозділи Повітряних Сил та підрозділи ООС завдали чергових втрат російському противнику. Було збито 13 повітряних цілей окупантів.

Про це повідомило Міноборони України в Telegram.

Українські захисники знищили один літак, один вертоліт, п’ять безпілотних літальних апаратів та шість крилатих ракет загарбників.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Посадка була тверда й запальна» — показали, як ЗСУ «покришили» ворожий гелікоптер

«Авіація Повітряних Сил – штурмовики Су-25 та бомбардувальники Су-24м, під прикриттям винищувачів, надали вогневу підтримку українським військам на кількох стратегічних напрямках, завдавши потужних ракетно-бомбових ударів по російських окупантах», — зазначили в Міноборони.

15 квітня зенітними-ракетними підрозділами Повітряних Сил та силами 93-ї ОМБр Холодний Яр уражено сім повітряних цілей російських окупантів.

×

Лише в середині квітня, через два тижні після звільнення Київщини, Генштаб назвав героїв, які не допустили захоплення столиці. Багатотисячне угруповання російських військ, яке намагалося прорватися до Києва, за офіційною версією, зуміли стримати 80 бійців 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Про це йде мова у спеціально оприлюдненому відео.

Ще на початку квітня «Главком» опублікував аналіз епічної оборони Києва у викладі колишнього топ-менеджера Nokia, автора книг Томі Ахонена. Він описав детальну хронологію поразки путінських військ під українською столицею і назвав тих, завдяки кому це сталось. Аналітик вважає, що ключем до успіху українців стало вчасне знищення заправників російської військової техніки, яка вторглася на Київщину з території Білорусі. Підрозділом, який залишив окупантів без пального, командував український офіцер Ярослав Гончар, пише Ахонен. Спецпризначенці на чолі з Гончаром використовували квадроцикли, щоб швидко пересуватися в болотистому лісі. Вони мали прилади нічного бачення та дрони. Якби ця операція не вдалася, існувала реальна небезпека взяття Києва в оточення.

«Главком» зв’язався з підполковником Ярославом Гончаром, аби з перших вуст почути, що ж насправді відбувалося на Київщині у перші дні війни. В інтерв’ю військовий розповів, як окупантам вдалось дійти до столиці вже перші дні і що врешті завадило 60 кілометровій колоні ворона взяти мегаполіс у кільце.

Нині Ярослав Гончар вже перебуває у Миколаєві і оцінює ситуацію там дуже тривожно.

Ярослав Гончар, підполковник, засновник громадської організації «Аеророзвідка». Його призвали до лав Збройних сил у 2015 році. Компетенція – напрямок зв’язку і автоматизованих систем, створення підрозділу «Аеророзвідка» в структурі Збройних сил. Цим напрямком Гончар займався на посаді помічника заступника начальника Генерального штабу. Займався налагодженням бойового управління за допомогою відеоспостереження і зв’язку.

Та наприкінці 2020-го року, за офіційною версією, через розформування підрозділу аеророзвідки його звільнили зі Збройних сил. Неофіційна причина – критика дослідно-конструкторської роботи «Дзвін», яку впроваджує керівництво ЗСУ. Її вартість 700 млн грн.

Пане Ярославе, чи дійсно саме ви на початку повномасштабного вторгнення керували підрозділом, який протидіяв окупантам на півночі Київщини. Самі ця маневрена оборона й не допустила столиці?

Керівництво здійснювалось генералом Сирським (Олександр Сирський, генерал-полковник, командувач Сухопутних військ України – «Главком»).

Маю сказати, що я представляю громадське формування «Аеророзвідка», яке заснували волонтери у 2014 році. З того часу частина наших людей була у складі Збройних сил України (до якої була включена і «Аеророзвідка»), потім цю військову частину ліквідувало Міноборони. Наразі у Міноборони наша організація представлена як Центр інновацій оборонних технологій. Наша організація продовжує існувати і з початком активної фази російсько-української війни. Ми ще створили добровольчий підрозділ, а також увійшли до складу СБУ.

Нас залучають до процесів, які відбуваються в рамках поточних операцій і ми намагаємося своїми спроможностями допомогти і сприяти успішному виконанню операцій. Ми – це окремі підрозділи. Так, ми брали участь в операціях на півночі Київщини.

---

На півночі Київщині залишились сотні спалених російських танків та БТРів, а також багато знищених цивільних автомобілів і автобусів (Фото: «Главком»)

---

«Основним наміром ворога було відрізати Одеську трасу»

Розкажіть, як розгорталися події з першого дня війни?

Активні дії навколо Києва почали відбуватися ще 23 лютого. До вторгнення ми (підрозділ Гончара – «Главком») готувалися і станом на момент 23 числа всі були зібрані, готові. Але ми просто не знали, що саме відбуватиметься. Наші перші дії – це були активні операції в районі аеродрому у Гостомелі. Ми використовували ударний дрон для того, щоби нищити живу силу ворога в районі цього аеродрому. З початку війни минув тиждень, ми розгорнули ситуаційний центр. Це було необхідно, бо напрямок удару не один і потрібна була координація. До цього центру почала стікатися інформація з різних джерел: від інформаторів, із безпілотників, супутників, сил аеророзвідки, наших союзників тощо. Так пішла-поїхала робота.

Коли в тебе з’являється ситуаційна обізнаність, ти починаєш розуміти характер дій ворога. З цього моменту можеш уже робити якийсь прогноз його ходів і далі планувати свої дії. Уже наприкінці лютого нам стало зрозуміло: основного удару ворога по лівому березі Дніпра чекати не слід, його не буде. Знали це завдяки інформаторам. Російські військові цим ділилися з місцевими жителями. Окупанти казали, що ще чогось чекають, хтось до них має підтягнутися. Також ми бачили характер їхніх дій, який свідчив про відсутність наміру активного наступу. Вони стояли і займалися питаннями логістики.

---

Бліцкриг Путіна в Україні провалився, а його армія взагалі перестала вірити в свою перемогу (фото: mvs.gov.ua)

---

Зовсім інша історія відбувалася на правому березі Дніпра, трохи на північ від Києва. Там вони підтягували техніку, ресурси і все інше. У результаті зіткнень силам оборони вдалося їх зупинити. Ми як і інші отримували інформацію з оперативного центру і відповідно діяли. Нам вдалося захопити карти з російських бензозаправників. На тих картах були позначені кущі, де вони збираються розгорнути пункти заправки. Були позначені такі населені пункти як Макарів, Бишів, Фастів. Основний намір ворога полягав у тому, щоби відрізати для нас Одеську трасу і лишити Київ без логістичного забезпечення. Відсутність логістики – це така ситуація, яка склалася у Маріуполі, де люди відрізані від усього.

Тобто Київ міг повторити сумну долю Маріуполя?

Ми бачили, що вони збираються розгорнути пункти заправки. Але що означає наявність пунктів заправки? Вони розташовуються не на лінії зіткнення. Вони їх планували в районі міст другого ешелону, віддаленого від передової. Отже, такий їхній намір дав нам інформацію про стратегічний замисел Путіна стосовно Києва, який полягав у тому, щоби оточити місто. Для цього необхідно було відрізати для нас Одеську трасу десь в районі Віта-Поштової.

Паралельно з цим ми бачили, звідки вони з Білорусі заходять на територію України. Там було два основних напрямки. Спочатку вони всі в’їжджали через Чорнобиль, а далі колони розділялися на дві: одна дорога вздовж Дніпра йде, але вона не дуже якісна і там велику кількість техніки не пропустиш. Натомість інша краща – через Іванків, Бородянку, Макарів. Проаналізували усю обстановку і ухвалили рішення спинити рух колони.

Для цього був створений збірний загін. У ньому були і звичайні мисливці, і представники «Альфи», СБУ, добровольці, кого тільки не було. Загін висунувся в район Малина і звідти почав працювати. Спочатку це були точкові напади на колону. Вони якийсь час тривали і це дало результат – через певний проміжок часу, рух колон, в кожній з яких було по 50 і більше машин, припинився. Потім вони зменшили кількість авто в колонах до 5-10, намагалися таким чином проскакувати на великій швидкості. Це призвело до того, що був збитий бойовий ритм. Ті їхні підрозділи, ті танки, які стояли і чекали на Житомирській трасі, мали лише один запас боєкомплекту і були абсолютно без солярки, а російські військовослужбовці були без їжі, без нічого фактично. Вони розуміли: якщо вони зараз відстріляють свій боєкомплект, то не факт, що їм ще підвезуть. У ті перші кілька днів, коли вони стояли, наші військові методично їх знищували. Коли ми взяли під контроль автодорогу, що йде на Іванків, це утворило затор з боку Білорусі. Їм потрібно було десь розташовувати техніку, яка весь час заїжджала на територію України. У цей час наші хлопці шукали їхній тиловий пункт управління другого ешелону і знайшли його. Спочатку за ним спостерігали кілька днів, дали їм можливість завезти туди побільше всіляких запасів. Потім провернули операцію зі знищення цього пункту.

Знищили цей пункт управління гарматами Д-30, а забезпечували взаємодію за допомогою Starlink. Тобто в район розташування ворога вилетів безпілотник. Хлопці на екрані монітора бачили їхнє розташування і скорегували ураження гарматами. Було 52 постріли, з них 47 влучань. Це абсолютно знищило тиловий пункт управління окупантів.

До чого це призвело? Зруйнувало їхню логістику, немає забезпечення ані боєприпасами, ані їжею. Тому вони ходили по хатах їжу забирали. Звісно, зворотній бік цієї історії, навряд чи приємний для місцевих жителів. Але глобально без забезпечення вони небоєздатні. Адже війна – це постійні витрати ресурсів.

«У росіян абсолютно совєцька логіка»

Часто можна почути, що Росія готувала бліцкриг, хотіла за кілька годин перемогти Україну. І це був план «А». Якщо він провалюється, то нібито мав бути задіяний план «Б» – взяти Київ в оточення. Ви фактично підтвердили, що карти місць розташування заправників свідчили про підготовку оточення столиці. А чи є якісь докази того, що спочатку росіяни таки вірили у бліцкриг?

Таких документів у мене немає. А на тих картах із захопленого паливозаправника немає дат. Там просто маршрут, кущі. За цими даними ми зрозуміли, де вони збираються розгорнутися. За їхніми планами ми зрозуміли, як вони планують діяти далі, там абсолютно совєцька логіка. Якщо вони збиралися розгорнути другий ешелон в Бишеві, то перший ешелон – це на 30 км ближче до Києва, фактично біля самого Києва.

Ви кажете, що готувалися до вторгнення. Як тоді так сталося, що вже у перші дні вторгнення російська техніка змогла заїхати у Київ. Сутичка на Берестейській, задавлене авто з чоловіком на Оболоні, техніка ворога на околицях…

Коли російський десант висадився у Гостомелі, все стало зрозуміло. Якщо ти висаджуєш близько 30 гелікоптерів десанту, то їх потрібно підтримувати технікою. Ну вони ж не смертники, щоби без підкріплення висаджуватися. Тому те, що заїхало в Київ, було підкріпленням для десантників.

Хоча спочатку ми ще міркували, чого саме вони хочуть досягти цим десантуванням. Думали, може, вони хочуть сісти в кругову оборону, це мало ідіотський вигляд, та все ж. А потім побачили, що пре ота колона. Ми не думали, що ця атака піде по землі. Відверто кажучи, я думав, що загострення розпочнеться на Донбасі, з повітря. Але ви ж пам’ятаєте, що наші політики розповідали?

---

Ця пробка з путінської техніки увійде в історію цієї війни як «40-мильний конвой» (Фото: Maxar Technologies)

---

Дійсно, президент, силовики перед війною заспокоювали. Навіть дорікали тим, хто нагнітає ситуацію. Ви саме про це?

Так. (Зеленський – «Главком») Казав, що ми підемо смажити шашлик, всі у це вірили. Звичайно, сумніви були (у тому, що почнеться повномасштабне вторгнення – «Главком»). Тому що коли уряд США 26 разів повідомляє, коли посольства евакуюються, людина при пам’яті розуміє, що це не на порожньому місці. З нашого боку підготовка до нападу була тотально провалена, це моя оцінка. Зараз ми пожинаємо наслідки цього.

Чому така жорстка оцінка? Київ відстояли…

Ви пам’ятаєте те, що робилося 23, 24, 25 і 26 лютого? У Києві автомати видавали буквально усім, хто по них прийшов. Всього видали десятки тисяч стволів тільки у Києві. Я не впевнений, що там навіть облік вівся притомно. Коли закон про національний спротив почав діяти? На початку цього року. Але чому не ухвалили раніше? Та навіть із цими темпами можна швидко зібрати війська тероборони. Як показав досвід, виявляється: коли припече, можна розгорнути війська за три дні. Виявляється, що можна видати і NLAW, і Stinger людям, які вчора ще ходили вчителями в школі, і вони успішно починають ними користуватися.

«У перші дні війни Збройні сили на Миколаївщині взагалі десь поділися»

В Україні зараз діють обласні воєнні адміністрації. Часом місцеві керівники фактично усунуті від прийняття рішень. Наскільки це виправдано? Про що каже півторамісячна практика?

Я зараз перебуваю у Миколаєві. Розповім вам про те, що тут відбувалося. Я тут вже тиждень, зараз розбираюся із ситуацією, намагаюся тут розгорнути теж такий ситуаційний центр управління, який виконував задачі на Київщині, який допоміг би з координацією. Мав розмову з главою воєнної адміністрації Віталієм Кімом. Він розповів, що у перші дні війни в області Збройні сили взагалі десь поділися, чинила опір ворогу лише Національна поліція. Коли глава воєнної адміністрації взяв ініціативу на себе, налагодилася взаємодія з військовими. Він через своїх інформаторів з’ясовував, де розташовуються ворожі колони, як ідуть із Криму, вони ж наводили артилерію на ворожі колони.

Із початку повномасштабного вторгнення вже минуло трохи часу і тут на Миколаївщині розгортається угрупування від Збройних сил України.

Структура управління складається з двох штабів. Але навіщо два штаби? Можливо у цьому є якийсь смисл, який я поки не зрозумів, але питання виникають. Тобто з одного боку є штаб оборони, з іншого – штаб угрупування. Навіщо штаб оборони? Чи не доцільно мати єдиний штаб?

Треба всі ресурси консолідувати і дати найбільше повноважень людям (керівникам обласних воєнних адміністрацій – «Главком») для того, щоб вони самостійно вирішували, допомогти їм мати ситуаційну обізнаність. Ми ж закликали всіх до спротиву, чи не так? На 50-й день війни навколо Миколаєва вже суцільні окопи ворога. Це ми бачимо першу лінію захисту. Засоби на те, щоби розвідати глибину, прочитати, прорахувати другий ешелон дуже обмежені. І на фоні всього цього керівництво (очільник Миколаївської воєнної адміністрації) фактично усунутий від справ. Мовляв, прийшли військові, вони будуть вирішувати питання.

Яким чином очільник області усувається, як це проявляється?

Розгортається штаб угрупування, який говорить про те, що він буде відповідати за весь Таврійський напрямок фронту. Натомість не чіпають штаб оборони Миколаєва. Але з якими повноваженнями будуть його керівники, не зрозуміло. Це комендатура міста. Для чого, для яких цілей? При тому, що людина (Віталій Кім) має контакти, знайомства, політичну лінію, фактично усунутий. Як не крути, він – людина «Слуги народу», правлячої партії, це факт. Ця партія тут набрала голосів свого часу, тобто користується популярністю. Є ж депутати від цієї партії, які могли би бути інформаторами і координувати дії (обласної воєнної адміністрації), формувати постійний запит на забезпечення, координувати підрозділи, які відкотилися з Херсона. Скажу вам, що вони голі й босі сюди прийшли. Їх треба екіпірувати і злагоджувати. А Збройні сили це наразі не спроможні зробити, потрібна підтримка громадянського суспільства.

---

Ярослав Гончар: Коли російський десант висадився у Гостомелі, все стало зрозуміло (фото: ukrmilitary.com)

---

«Війну «стінка на стінку» ми не виграємо»

Як звичайні українці найбільш ефективно можуть допомогти армії? Чи варто усіх мобілізовувати до Збройних сил?

У ситуації, в якій ми перебуваємо, а це повномасштабне вторгнення, ми повинні чинити тотальний спротив всією Україною. Але це не означає, що буквально усі повинні взяти до рук автомати. Люди, які не вміють ними користуватися, зі зброєю роблять більше шкоди, ніж користі. Краще би вони займалися тим, що у них найбільш добре виходить. Питань, які необхідно вирішувати не на передовій, величезна кількість. Народ весь має працювати на перемогу, не чекати на якусь відмашку. А чиновники повинні припинити поводитися так: що от їх наділили владою і тільки вони можуть все «розрулити».

Медицина, логістика, ремонт доріг, ремонт інфраструктури. Це все сфери, де не потрібно брати до рук зброю, але робота на цих напрямках не менш важлива, ніж стрільба на передовій.

У нас якщо лягає зв’язок, то все – фінал історії. Треба віддати належне нашим трьом операторам мобільного зв’язку в Україні, які підключили роумінг між операторами і всі ці заходи для полегшення зв’язку, які вони вжили. І їх потрібно підтримувати якнайсильніше. І таких питань, як зв’язок, – безліч.

Звичайно, відсіч збройної агресії – виняткова компетенція Збройних сил. Проте Збройні сили повинні зрозуміти, що діємо ми об’єднаними зусиллями, всі разом: і Національна поліція, і добровольці, і СБУ, і Головне управління розвідки, і всі міністерства. У всіх мають бути свої зони відповідальності. Тобто ми не маємо працювати у парадигмі совкової адміністративної вертикалі управління, а в парадигмі того, як живе сучасний світ.

Методики для організації робочого процесу Agile та Scrum найкраще підходять для того, щоб зорганізуватися і перемогти. Бо якщо ми згадаємо Другу світову і війну «стінка на стінку», то в такій війні ми не переможемо, адже росіян набагато більше, ніж нас. У нас просто не вистачить ресурсів, людей і техніки.

Agile – загальні рекомендації щодо підхіду до розробки управління (в IT – програмного забезпечення), який часто застосовують у невеликих командах та великих організаціях.

Scrum – підхід, який містить конкретну методологію, правила для управління проєктами, що дозволяє реалізувати спільну задачу різними групами.

Тому чим скоріше прийде усвідомлення, що наш успіх – це велика кількість маленьких груп, які ми вважаємо інтелектуальними бойовими одиницями, тим успішніше ми будемо діяти. Вони мають діяти, координуватися між собою. Це має бути такий собі бджолиний вулик, де одна бджола окремо мало на що може вплинути, а всі разом ведмедя можуть загризти.

Пане Ярославе, дозвольте питання про інформаційний фронт. Зараз багато хто коментує хід війни. Яким експертам слід довіряти?

Офіційним джерелам. Проте не варто забувати, що під час ведення збройної боротьби інформаційний домен є в тому числі доменом ведення збройної боротьби. Він так само використовується при плануванні і використанні Збройних сил і інших складових сил оборони.

Кому довіряти? Тим, на кому є тризуб. Також слід пам’ятати, що в інформаційному просторі можуть вестися так само інформаційні операції, вони є складовою більшого, кіберпростору. Слід слухати рішення Кабміну, дослухатися до президента, стежити за повідомленнями Міноборони. От звідти йде та інформація, яка потрібна українцям.

Але офіційні інституції багато про що не кажуть. Зрозуміло, що під час дії воєнного стану так і має бути. Але де та межа, що мають право знати люди, а що – ні?

Не треба знати про плани. Бо якщо якийсь план відомий, це вже не план. А от про результати мають право знати всі. Ми всі платимо податки для того, щоб Збройні сили виконали свою роботу. І наразі оцінка Збройних сил – незадовільна. Бо ми ж платили податки за те, щоби такого не сталося, щоби була у нас територіальна цілісність. Але ми за весь час, починаючи з 2014 року втратили контроль над значною частиною нашої території.

Михайло Глуховський, «Главком»

КИЇВ. 16 квітня. УНН. Вночі російські окупанти обстріляли Луганську область, одна людина загинула, троє поранені. Перебиті газопроводи в Сєвєродонецьку та Лисичанську. Про це повідомив голова Луганської ОДА Сергій Гайдай, передає УНН.

Деталі

Вогонь російські окупанти відкривали по Сєвєродонецьку, Лисичанську і Кремінній.

Пізно увечері під завалами будівлі одного з професійно-технічних навчальних закладів в Кремінній пожежними знайдено тіло чоловіка без ознак життя.

Через обстріли в Лисичанську зазнали поранень три жінки – їх евакуювали з пошкодженого будинку, медична допомога надана своєчасно.

Гайдай зазначив, що у Сєвєродонецьку перебито центральний газопровід.

«Скільки знадобиться часу для його ремонту спеціалісти з’ясують зранку. Також розпочнеться відновлення пошкодженого вдень водогону. Поки що місто без води та газу. Зафіксоване потрапляння ворожого снаряду в газопровід і в Лисичанську, але з менш вагомими наслідками», — йдеться в повідомленні.

Нагадаємо 

Окупанти завдали ракетного удару по інфраструктурі аеродрому в Олександрії.

На Донецькому та Луганському напрямках наші захисники протягом поточної доби 15 квітня успішно відбили 10 атак ворога. Про це повідомила пресслужба Операції об’єднаних сил.

Зокрема, українські захисники знищили:

• три танки;
• три артилерійські системи;
• одну одиницю спеціальної техніки;
• дві одиниці автомобільної техніки;
• один ворожий БТР і один захопили.

Підрозділи протиповітряної оборони в небі українського Донбасу збили шість безпілотних літальних апаратів типу «Орлан-10».

Нагадаємо, учора ЗСУ на Донбасі за день шість разів дали відсіч ворогам.

Як повідомлялося, Росія спробує захопити Донбас у найближчі 10 днів – міноборони Франції.

Напередодні президент назвав головну мішень росіян.

Читайте також:

КИЇВ. 15 квітня. УНН. Держсекретар Ентоні Блінкен сказав європейським союзникам, що Сполучені Штати вважають, що російська війна в Україні може продовжитися до кінця 2022 року, заявили CNN два європейські чиновники, пише УНН.

Деталі

Джерела CNN, підкреслили, що важко точно передбачити, як довго може тривати війна, але кілька офіційних осіб заявили, що немає жодних ознак того, що кінцеві цілі президента росії володимира путіна змінилися, і малоймовірно, що він дотримуватиметься дипломатичних переговорів, якщо не зіткнеться з військовою поразкою.

До слова, ще перед почтаком війни, очікувалося, що росія швидко захопить українську столицю Київ.

Другий високопосадовець Держдепартаменту сказав CNN, що «ми багато зробили, тому ми справді віримо і завжди вірили в наших українських партнерів».

Доповнення

Радник з національної безпеки Джейк Салліван заявив у четвер, що бойові дії продовжуватимуться «місяці або навіть довше», тоді як два інші європейські чиновники заявили, що, на їхню думку, бойові дії на сході України можуть тривати від чотирьох до шести місяців, а потім призвести до безвихідної ситуації.

Міністр закордонних справ Великої Британії Джеймс Клеверлі заявив цього тижня, що до початку нових російських бойових дій на Донбасі можуть пройти тижні.

Футболист киевского клуба отметил важность благотворительных игр в поддержку украинскому народу.

В рамках благотворительного матча Динамо Киев обыграло Галатасарай (3:1).

Полузащитник киевского клуба Виктор Цыганков подвел итоги поединка, отметив важность таких игр. По словам украинца, сейчас им тяжело играть, однако задача клуба собрать средства на помощь Украине.

«По сравнению с чемпионатом, то, конечно, совсем другие эмоции, потому что все понимают, что происходит в нашей стране. Каждый день читаешь, видишь, как убивают наших мирных соотечественников, детей. Конечно, очень тяжело сейчас, но играть в футбол – наша миссия. Мы выехали за границу, чтобы собрать средства для нашей страны, для ВСУ, для тех же детей, которые остались без жилья. Так что эмоционально очень тяжело, хоть ты и занимаешься любимым делом, но мы понимаем, для чего это все сейчас делаем».

Читай также: Динамо выгнало игрока, отец которого оказался представителем власти «ЛНР»

Украинский футболист отметил поддержку польского народа.

«Плакать? Пытался сдержать, но было тяжело. Хочу выразить благодарность Польше и Варшаве. У меня хорошие воспоминания о городе, когда я приезжал туда в отпуск к друзьям. Сейчас другое время, но все равно спасибо всем за такой теплый прием и поддержку Украины и всех наших соотечественников».

Цыганков также обратился к украинскому народу.

«Я думаю, что каждый должен делать все, чтобы помочь своей стране в эту трудную минуту. Те, кто умеют воевать – воюют, умеющие делать что-то другое собирают, как мы, например, средства для страны. Все должны быть привлечены и помогать чем могут – ради Украины, украинцев и нашей свободы. Слава Украине!».

Ранее сообщалось, что Динамо отменило матч со Стяуа из-за высказываний президента румынского клуба о полке Азов.