Джейн Джекобс.

Міські поселення здавна виникали по берегах річок і озер, що служили джерелом водопостачання, а заразом і зручними транспортними шляхами. Водночас, річки використовувалися для видалення рідких і твердих відходів життєдіяльності людей і домашньої худоби, що зазвичай призводило до їх забруднення, обмежуючи можливості розташованих нижче за течією населених пунктів користуватися ними для питного водопостачання. Річки ставали джерелом збудників інфекційних захворювань, таких як холера, дизентерія, черевний тиф тощо Знадобилося не одне тисячоліття, поки люди навчилися запобігати забрудненню водних об’єктів, очищати і знезаражувати стічні води. 

З ростом благоустрою міст, розташовані в їхніх межах водойми і водотоки, все більш набувають важливого архітектурно-планувального та  естетичного значення. Завдяки комфортному мікроклімату і привабливій естетиці, прибережні зони стають більш престижними районами розселення і забудови та улюбленими місцями прогулянок. Водні об’єкти в межах міської межі, завжди були і залишаються містоутворюючими чинниками. Уздовж і навколо них формуються житлові квартали, а родовища підземних вод, які придатні за якістю, використовуються для централізованого водопостачання українських міст. 

Київ – найбільш заселене місто нашої держави і водночас територія, яка містить у собі величезну кількість водойм. У столиці є чимало рік і річечок, а ще — безліч озер і ставків. Деякі з них можна побачити навіть з вікна власної квартири. У місті є й окремі озера і цілі озерні групи. Найбільшими, зазвичай є озера у лівобережній частині міста, особливо на його околицях. Зокрема у Дарницькому районі Києва, який інтенсивно забудовується, особливо останні 10 років, проблема гармонізації міського простору і екосистеми району стоїть особливо гостро. Велике місто і простір, яке він «складає» — це складна екосистема, що дісталася сучасним архітекторам у спадок від совкового планування міського простору «для трудящих». Але, те що відповідало нормам і філософії містобудування минулого, тепер безповоротно застаріло і демонструє свою неспроможність знайти компроміс між сучасною урбаністикою і екологією міського середовища. Міська влада продовжує формувати урбаністичний простір, користуючись застарілими підходами, прийнятими ще в індустріальну епоху… Ці норми проектування, замість зручності, створюють лише видимість порядку, водночас формуючи вкрай некомфортне і агресивне міське середовище. Очевидним стає те, що вирішувати в екосистемі міста проблеми необхідно не механічним втручанням, а складними багатоплановими рішеннями, прийнятими в рамках чіткої стратегії розвитку міського середовища. Саме відсутністю такої стратегії, часто-густо користуються так звані «професійні активісти», які зараз почали себе пафосно називати-еко-активістами. Основною метою, цих активістів є не збереження якогось конкретного екологічного об’єкту, а власне збагачення, за рахунок щедрих «відступних», які забудовник ладний заплатити аби його лишили у спокою ці професійні протестувальники. Зрештою, саме так і закінчується у Києві, той хайп, який штучно підігрівається навколо різноманітної прибережної забудови. На пальцях однієї руки можна перерахувати, скільки об’єктів водного фонду потребували справжнього захисту, а ще менше були ними захищені від забудови, але процес створення та розбудови міста зупинити не можна. 

Микільська Слобідка

Читаємо Інтернет і бачимо, що у Києві достатньо пропозицій в новобудовах на узбережжі річок і озер. Але, якщо раніше благоустроєм прибережних зон займалося міська влада, тепер, все частіше це стає частиною зобовязань саме забудовників. Тоді як для міської влади, все це перетворилося на систему: «тітка з возу, кобилі легше».  Так, скажімо, у столиці були створені паркові та зелені зони відпочинку біля двох житлових комплексів: на Русанівській протоці і затоці Берковщина. З боку Микільської Слобідки, була облаштована ​​пішохідна набережна, яка упорядкована починаючи від Броварського проспекту, уздовж ЖК «Сонячна Рів’єра» і, яка закінчується біля греко-католицького собору Воскресіння Христового.

Усі пам’ятають, які яскраві баталії точилися навколо забудови цього узбережжя, доходило до рукопашних боїв і стрілянини… А що там нині —  за даними Domik.ua, при будівництві нової набережної було викладено 4,5 тисячі метрів квадратних тротуарної плитки і 3 тисячі погонних метрів бордюру. Повністю очищена набережна з оглядовим майданчиком і прокладена нова дорога між проспектом і Міжнародним Виставковим Центром, а також встановлено причал для річкового трамвая. Окрім прогулянкової зони, на набережній з’явилися ґрунтові доріжки, призначені для поїздок на велосипеді або бігу. Уздовж поставили сім велосипедних парковок. Прогулянкову алею довжиною обладнали у відповідності з останніми тенденціями ландшафтного дизайну, завезено новий грунт і висаджено 40 в’язів, 29 ялин, 50 туй, іще понад 150 дерев і кущів. Весь простір, вільний від тротуарів і пляжу, покрили газоном. За рослинами доглядає міська експлуатаційна компанія, а для поливу зелених насаджень встановлено гідранти ручного поливу.

Але ж жителі Микільської Слобідки добре пам’ятають і чагарники, захаращені сміттям, які росли уздовж усього побережжя на цьому місці, а також криміногенну ситуацію, яку вельми підживлювали сауни з неоднозначною репутацією, які були облаштовані на дебаркадерах пришвартованих до гнилих причалів…

Вирлиця   

Та це вже історія, а ось вам драма, яка розгортається на Лівобережжі тут і зараз: у Дарницькому районі на території майже трьох десятків гектарів, ТОВ «Мрія-Інвест» планує побудувати багатофункціональний комплекс та облаштувати рекреаційну паркову зону, проти чого виступають ті самі професійні активісти. КМДА і депутати Київради, у свою чергу, ще у липні зазбиралися відібрати у орендаря одну з ділянок, а також оголосити її заказником, разом із самим озером «Вирлиця».

При чому в проекті Рішення зазначили, що це, чомусь, не потребуватиме ніякого фінансування.  Роботи інвестором  проводитимуться на виконання інвестиційного договору укладеному ще у 2004 році, причому порушення його умов, ймовірно, може мати наслідки для міського бюджету. Мер Києва —  Віталій Кличко, який колись мешкав в районі озера Вирлиця, берег якого, має бути реконструйований в ході проекту, висловився за його реалізацію: «Місто вже справді не є містом-парком, а щільно забудовується» — сказав він прямо на засіданні Київради: «Особливо це стосується Харківського масиву. Я був категорично проти, щоб там щось будувалося. До речі, я виріс на вулиці Декабристів і дуже добре знаю кожен квадратний метр цієї території. Вона зараз знаходиться в занедбаному стані, і я критично і чітко підтримую, аби ніякої забудови там не було. Але, так сталося, що на мене після того, коли вже було підготовлено звернення, вийшов власник, генеральний менеджер цього проекту, і каже: «Будь ласка, ми хочемо презентувати. Я почув цю презентацію і був, можу сказати, позитивно вражений проектом, який вони презентували по зоні відпочинку, збереженню зелених, рекреаційних зон, і надання цієї території дійсно нового життя «, — сказав Віталій Кличко.

Чому навколо цього будівництва розгорнулася така дискусія? 

Озеро Вирлиця природного походження. Але у середині 80-х років будівельники його значно поглибили і дуже суттєво розширили в результаті видобутку піску для будівництва масивів Харківський, Осокорки та Позняки. Нинішні площа водного плеса Вирлиці, складає — 98 гектарів. На його берегах був побудований гігантський сміттєспалювальний завод «Енергія», який працює і до сьогодні (спалює більше 25% всього сміття міста Києва).

Завод за ці роки, наніс чималу шкоду і самому озеру і навколишнім територія. Зливи у Вирлицю теплої води, а також викиди з «Енергії», десятиліттями порушували природні умови проживання у ньому риб і водоростей,  замулювали його береги, сприяли заростанню і заболочуванню. Але чомусь наші «еко-активісти» не боролися і не борються проти цього лиха.  Згодом, житлове будівництво обступило Вирлицю кільцем, навколо виросли нові мікрорайони, але озеро не стало місцем відпочинку для дарничан. Не дивлячись на те, що у 2005 році Київрада вилучила прилеглі до озера території з категорії зелених насаджень, змінивши їхнє функціональне призначення на територію громадських будівель і споруд, озеро й далі перебуває у кричущому екологічному та естетичному стані! /blisk-i-zlidennist-ozera-virlicya/

Його береги захаращені й засмічені, а будь-яка економічна або соціальна інфраструктура уздовж берегової лінії відсутня.

Благоустрій фактично не здійснюється – до міського КП «Плесо», передана лише частина вирлицького узбережжя, яка йде уздовж вулиці Ревуцького, і яка доглядається цим підприємством від випадку до випадку. Що ж стосується усіх інших берегів озера, картина стає зовсім сумною…

На цих фотографіях видно, що екологічна ситуація навколо усього озера жахлива. За твердженнями людей, які зібралися у групу «еко-активістів», і які, чомусь сфокусувалися саме зараз і чомусь саме навколо лише одного з берегів озера,вочевидь маючі на меті завадити інвестору «Мрія-Інвест», побудувати комплекс міської інфраструктури і громадського простору на берегу Вирлиці — в озері  можна навіть ловити рибу! Тоді, як в численних пабліках київських рибалок, люди попереджують один – одного про небезпеку рибалити саме на Вирлиці: «есть рыбу с этого озера всё же не рекомендую… рыба там не чистая, всё, что в озеро сливалось никуда не делось, просто осело на дно» — пишуть рибалки у гілці, що присвячена озеру Вирлиця на форумі — http://www.fishing.kiev.ua «Со мной работает сотрудник с Вырлицы говорит есть труба откуда и зимой течет какая-то гадосьть…» — відповідає йому інший учасник обговорення. Окрім того, криміногенна ситуація в районі Вирлиці, залишається напруженою, оскільки біля берегів озера, за словами місцевих мешканців, які масово постять про це у соцмережах, усе літо поселялися сумнівні маргінальні елементи.

За повідомленнями МВС, навколо озера неодноразово траплялися кримінальні злочини, включно з убивствами. Праві виходи з метро «Вирлиця» і «Бориспільська», абсолютно порожні, кияни не їздять відпочивати біля озера Вирлиця, а підземний перехід в районі метро «Харківська», нагадує пост апокаліптичні картинки з Чорнобиля…

Натомість, інвестор пропонує не просто благоустроїти усі доступні береги озера, але й зробити їх в ультрасучасному стилю, очистити від водоростей і очеретів. 

Проект облаштування берегів, зробила всесвітньо відома нідерландська компанія — TconcepT BV, яка спеціалізується на архітектурі, дизайні концепцій та розробці громадських місць по всьому світу.

Наша місія — створювати місця; місця, куди люди люблять їхати і хочуть залишитися. Як стверджують фахівці компанії: «ми створюємо концепції, де естетичний, функціональний, економічний, здійсненний та стійкий аспекти перебуває у повній гармонії з природою.»

Тим часом про необхідність наведення порядку на березі озера і очищення води вже довгий час твердять вчені. Наприклад гідролог з Київського університету Шевченка Сергій Дубняк у висновках до своєї роботи «Еколого-гідроморфологіческой аналіз умов і наслідків підвищення рівня ґрунтових і поверхневих вод в районі озера Вирлиця в Києві» пропонує, зокрема, відновити затоплену і підтоплену прибережну частину озера і захистити берега від розмиву і обвалення.

Але найголовніший результат, будівництва нового об’єкту на озері Вирлиця, все ж такі полягає у тому, що завдяки цьому, ця дика територія, як кажуть, отримає нове дихання.

Як і будь-яке місто Київ потребує розумного планування та продуманої забудови. Архітектура сучасного міста поступово сама стає частиною природи. Вона контактує з навколишнім середовищем і кліматом. Проектувальники сучасних житлових та громадських будівель, почали усе більше враховувати природні явища: кількість теплих сонячних днів у році, середню силу вітру, кількість опадів. Виходячи з аналізу кліматичних умов та навколишнього середовища, архітектори почали планувати і прибудинкові території, облаштовувати урбаністику… Життя змінюється і з ним змінюємось і ми… 

Сообщение БЛИСК І ЗЛИДЕННІСТЬ ОЗЕРА ВИРЛИЦЯ появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».

У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону, який має на меті запровадження в Україні інституту громадського нагляду за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Мова йде про проект Закону України «Про громадський нагляд» №5621.

Під громадським наглядом пропонується визначити суспільну діяльність громадських об’єднань, предметом якої є здійснення нагляду за відповідністю діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб Конституції України, законам України, іншим нормативно-правовим актам та за дотриманням ними державної дисципліни.

Проект закону містить положення, якими врегульовуються такі питання:
Суб’єктами громадського нагляду визнаються зареєстровані в установленому законом порядку громадські об’єднання.

Для проведення нагляду суб’єкти у своєму складі повинні мати не менше двох громадських експертів або можуть утворювати профільні структурні підрозділи. Громадським експертом визнається особа, призначена керівним органом суб’єкта громадського нагляду, на яку покладаються обов’язки з організації та забезпечення проведення громадського нагляду.

До основних прав суб’єктів віднесено здійснення громадського нагляду:
? за дотриманням Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів та державної дисципліни об’єктами громадського нагляду;
? за виконанням державних цільових програм та виконанням суспільно важливих рішень, прийнятих об’єктами громадського нагляду;
? за збереженням та ефективним використанням державної і комунальної власності, недопущенням проявів бюрократизму.

Проектом визначаються заходи громадського нагляду:
? аналітичні і моніторингові дослідження діяльності об’єктів громадського нагляду;
? громадська експертиза;
? перевірка.

Визначається, що суб’єкти громадського нагляду мають право видавати акти реагування щодо порушень законодавства та державної дисципліни об’єктами такого нагляду, до яких віднесено висновок громадської експертизи та акт перевірки.

Об’єкти громадського нагляду зобов’язані розглядати акти реагування суб’єктів, усувати виявлені недоліки і порушення та повідомляти про результати їх розгляду.

Встановлюються положення про захист прав органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при проведенні громадського нагляду та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дій суб’єктів нагляду, визнаних в судовому порядку неправомірними.

Передбачено також інші положення про:
? власність і фінансову основу діяльності суб’єктів громадського нагляду;
? міжнародне співробітництво у цій сфері.

Є ще один законопроект «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності у сфері громадського нагляду» №5622, яким передбачене встановлення адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог посадових осіб суб’єкта громадського нагляду.

Так, проектом Закону пропонується доповнити КУпАП новою статтею, в якій передбачити, що за невиконання законних вимог уповноважених осіб суб’єкта громадського нагляду стосовно усунення порушень законодавства про громадський нагляд, або створення перешкод для виконання покладених на них обов’язків передбачається накладення штрафу на посадових осіб об’єктів громадського нагляду від 1 700 до 3 400 грн.

Повноваження щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення пропонується покласти на уповноважених осіб суб’єкта громадського нагляду. Розгляд справ адміністративне правопорушення пропонується покласти на суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Ініціатива цікава. Але.Важливо, щоб не було протиріч із повноваженнями і діяльністю Громадських рад.
Добре було б, щоб внаслідок цих ініціатив повноваження громадських рад стали більш суттєвими та дієвими.
В іншому випадку може статися підміна понять та інструментів що призведе до непорозумінь і хаосу в цій сфері, що буде тільки на користь несумлінним представникам влади.

Сообщение Запровадження в Україні інституту громадського нагляду за діяльністю органів державної влади появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».

В День захисту дітей організація «FutureLab Ukraine» отримала можливість презентувати проект з безпеки дітей «Світло безпеки», що є переможцем конкурсу «Громадська перспектива: прозора влада та активна громада» Департаменту суспільних комунікацій Київської міської державної адміністрації. Захід відбувся під час свята «Поліція часу», що було проведене на Софіївській площі за ініціативи Поліції міста Києва.

Проект «Світло безпеки» є кампанією превентивного характеру, яка передбачає проведення інформаційно-просвітницького онлайн-тесту з інформування щодо безпечної поведінки юних киян на вулиці, в тому числі в темний час доби, при перебуванні їх на дорозі; та видачі призів переможцям – елементів одягу, що світятся вночі.

Завдяки заходу 01 червня 2021 року «Поліція часу» більше ніж 300 дітей пройшли тест, нажаль не всі отримали високий бал, але стимул отримати приз — світлоповертальні аксесуари — заохочував відпрацювати знання. У 2021 році наша огранізація продовжуватиме просвітницьку кампанію в з питань безпеки на дорозі, і візьме участь у Форумах розвитку громадянського суспільства, що проводитимуться в різних районах м. Києва за підтримки Департаменту суспільних комунікацій Київської міської державної адміністрації.

«За підтримки Громадської Ради м. Києва та Департаменту суспільних комунікацій, поліції столиці, а також і власним коштом, реалізували безпековий проєкт, — розповідає координаторка проєкту „Ф’ючелаб Юкрейн“ Тетяна Галюк. — ми зробили дуже круту кампанію.

За основу взяли найкращий європейський досвід — данський. На жаль, не кожен в Україні знає про вимогу закону використовувати в темний час доби світлоповертальні елементи в одязі. Навіть під час прогулянок з домашніми тваринами. Водночас за кордоном це дуже популярно і тамтешнє законодавство вимагає використовувати такі елементи в одязі. Оскільки у нас такої практики немає, тому вирішили її розвивати.

Проводимо для школярів спеціальні заняття, а тепер також створили тест. Тест складається з 12 запитань — діти проходять його та покращують свої знання», – зазначила голова ГО «FutureLab Ukrainе »

Сообщение Проект «Світло безпеки» від «FutureLab Ukraine» появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».

??? Під час візиту держсекретаря США Ентоні Блінкена 6 травня.

???? 08:30

Міністерство Закордонних Справ.
Михайлівська Площа, 1

???? 11.00

Офіс Президента,
Банкова, 11

Цілі мітингу — виконання наступних вимог:

? здійснювати державний контроль за виконанням новим забудовником ТОВ «Столиця Груп» (оголошеним 07.04.21 на Брифінгу) своїх зобов’язань щодо добудови 39 будинків «Аркади»;

? визначити разом з новим забудовником реальні та достатні Джерела Фінансування, які дозволять запустити повноцінне будівництво наших ЖК впродовж 2 місяців;

? визначити граничний термін добудови для всіх будинків — до 3-х років;

? притягнути до відповідальності всіх причетних до розкрадання близько 4,2 млрд. гривень коштів довірителів (за результатами аудиту КМБ саме стільки не вистачає на добудову);
Швидке розслідування з метою повернення вкрадених коштів до ФФБ;

? відновити конституційне право громадян України та громадян іноземних держав на житло;

Наше прохання до Ентоні Блінкена донести до державної влади України наступне:

• необхідність захисту прав людини, прийняття швидких рішень щодо вирішення соціального питання 10880 родин довірителів «Аркади»;
• проведення системних реформ, які унеможливлять повторення подібних великомасштабних афер в будівельній галузі в майбутньому;

?? Корупція в будівельному секторі ＝ ЦІЛЕ місто платників податків — безхатченків.
10 880 родин платників податків, а це 40 000 людей, БЕЗ ЖИТЛА!

обікралинасобворуютьвас

???????????

??? ВСІ НА МІТИНГ!

https://www.facebook.com/watch/?v=1649431492098949

Сообщение Всі на мітинг! появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».

Особенный статус этой территории требует его глубокого осознания и уважения. Тот, кто игнорирует трагическую историю этих земель, не понимает философию их существования, единственное, на что способен — стать потребителем, циничным и недальновидным и продавать эту самую историю как аттракцион, экстремальный, мифологический, или постапокалиптический — в зависимости от спроса. А спрос есть.

Поговорим о современной обёртке Чернобыля — государства в государстве, превратившегося в машину для зарабатывания денег.

Кто же выгодополучатели, филигранно перекручивающие смыслы а, порой, и глобально меняющие концепцию?

Начнём с верхушки айсберга — государственной организационно-управленческой системы, включающей Министерство экологии и природных ресурсов, Государственное агентство по управлению зоной отчуждения, Центр организационно-технического и информационного обеспечения зоны отчуждения, саму ЧАЭС, стоит также упомянуть Чернобыльский радиационно-экологический биосферный заповедник. Представители именно этой структуры произвели на свет концепцию «Информационной разгерметизация зоны отчуждения». 

И все вроде бы ничего, и формулировка безобидна на первый взгляд, ведь в зоне отчуждения действительно восстанавливается флора и фауна, развивается научно-исследовательская деятельность, зеленый свет и перспективы развития получила зелёная энергетика, да и так всем хочется шагнуть в будущее из вязкой трагической истории… однако!

Земля этого региона загрязнена радионуклидами, и даже полураспад некоторых из них, хоть и снизил уровень загрязнения, всё же существенно не повлиял на радиологическую ситуацию, и ближайшие пару десятков тысяч лет статус этой территории не изменится, если конечно не произойдет какой-нибудь научный прорыв. Переосмысление катастрофы возможно, а изменение законов природы — нет.

И память. Возможно ли сместить акцент? На этот вопрос ответит тот, кто в далёком 86-м написал «Прости и прощай мой дом» прямо на родной стене. Или тот, кому на момент аварии было всего пять и ему пришлось узнать, что такое эвакуация… И как это — больше не увидеть отца. 

А вот для власти такой категории граждан, как припятчане вроде как и не существует.

Государство меняет имидж ЧЗО, и это объяснимо — мировое сообщество должно видеть перспективы развития и инвестирования. И вместе с тем, именно власть первой наносит серьёзный ущерб смысловому фундаменту этой территории.

Туроператоры — радость и боль Чернобыльской зоны отчуждения.

Туризм в Чернобыле — это даже звучит пошло, но зато так экономически выгодно. К слову, этот молодой, но очень перспективный сектор национальной экономики стремительно развивается. Рынок заполнен туроператорами и близится к высоко -конкурентному.

Напомню, форма ознакомления с этой территорией лишь одна, установленная законодательно — посещение, во время которого гость получает достоверную информацию о самой аварии и степени преодоления её последствий. Передвижение возможно по безопасному маршруту и с сопровождающим.

Реалии иные. Туроператоры, гиды и даже государственные сопровождающие грешат неоправданным оптимизмом, заявляя об отсутствии рисков и опасности. Недавно даже инициировали  изменение возрастного ограничения на посещение зоны. Не прошло, к счастью. А кому интересно реальное положение дел, если можно из Чернобыля сделать парк развлечений? Тур должен продаваться. Максимальному количеству туристов. Дорого.

Безусловно, гиды знают историю, но эти знания используют лишь для того, чтобы торговать фактами. Кроме того, представители этой группы причастных позволяют себе некомпетентно давать комментарии не только гостям зоны, но и СМИ, авторитетно вещая о радиоэкологии, чернобыльской политике, о медицинских, экологических и социальных последствиях аварии.

Сарафанное радио работает на пятёрку, и, вуаля, акценты смещены в выгодное коммерческое русло. Глядишь, и уже засомневался даже тот, кто компетентен. И вот в Чернобыле не так уж и опасно, вы, главное, платите.

Слово “туризм” касательно Чернобыля должно постепенно исчезнуть из рекламных объявлений туроператоров, как название формы ведения бизнеса и как формулировка в государственных документах о «перспективном направлении развития ЧЗО».

Сегодня базовая комплектация чернобыльского аттракциона — это Припять, смотровая площадка объекта «Укрытие», Загоризонтная радиолокационная станция «Дуга» и рамки дозиметрического контроля. На выезде из парка развлечений, в киоске на Дитятках турист приобретает памятный знак «Участника ликвидации аварии на ЧАЭС» и консервы «воздух Чернобыля».

127 тысяч визитёров в год, желающих видеть «мост смерти» или дорогу, по который временно вывозили жителей Припяти навсегда…

Сталкеры — это так романтично. 

Безусловно, неизбежные жесткие ограничения, требования и правила посещения зоны отчуждения порождают такое явление, как нелегальный туризм. Ведь организованного лимитированного туристического маршрута просто недостаточно для тех, у кого зона вызвала интерес.

Эта категория заинтересованных, некоторые представители которой игнорируют все существующие правила этики, морали, безопасности и букву закона, имеет колоссальное влияние на имидж зоны отчуждения, так как наиболее ярко проявляется в информационном пространстве. 

Кое-кто опасен еще и тем, что является так называемым «металлистом» или старателем зоны, вывозящим за территорию ЧЗО «грязное» сырье и артефакты и реализующим их. А это еще одна купюра в коммерческую копилку.

Параллельно существует категория людей, также имеющая статус сталкера, а фактически это энтузиасты и волонтёры, часто бывшие жители Припяти или ликвидаторы. Именно в контексте их деятельности возможно говорить о легализации сталкерства. 

А для нарушителей сработает приём начальной школы: попробовать на них самих же и возложить ответственность, например, за обновление карт загрязнения; обязать их контролировать и поддерживать надлежащее состояние противопожарных просек; мониторить вывоз дерева и металлов; ну, и самое эффективное — осуществлять контроль за соблюдением правил безопасного посещения.

«Чернобыль-арт-хайп».

Чернобыльская зона отчуждения живет полноценной культурной и творческой жизнью, которая не даёт исчезать исторической памяти об аварии и ее последствиях, возвращая этой территории отголоски жизни. Чернобыльской трагедии посвящены сотни книг, музыкальных композиций, отсняты документальные и художественные фильмы по всему миру.

Продукты, созданные на арт-площадке со столь мрачной историей, напоминающие всему миру об ужасе трагедии 1986 года, одновременно оказывают существенное влияние на образ и имидж ЧЗО и приводят к увеличению количества её посетителей. С каждым новым арт-объектом Чернобыль продаётся еще лучше. 

Концепция «Я художник, я так вижу» в творчестве — это безусловный аргумент, но этику, мораль и базовое воспитание никто не отменял. Художник, он инфлюенсер, а это ответственность. Даже если после тебя остаются лишь художественно выложенные куклы из детского садика в Копачах. 

Если твоё творчество провоцирует гостей снимать селфи с улыбкой на руинах, позировать на фоне заброшенных зданий, иногда без одежды, а порой и на фонящем металле — ты точно свернул не туда со своим вдохновением вместе, и твоё творчество стало полезно лишь туроператорам. «Все пиар, что не некролог». Хотя тут даже некролог — пиар.

Приведу пример: в рамках исследования туристического(!) потенциала ЧЗО украинские дизайнеры Михаил Вербицкий и Ярослав Козлитин создали бренд-концепцию для Чернобыля и использовали  идею мутации и радиационного свечения. Любуемся и верим в мутантов.

А вот концептуальный проект коллаборации с крупными компаниями. Это не о философии, это о норме прибыли.

Коллеги журналисты — отдельная глава чернобыльской книги. 

Хайп, эпатаж и статистика просмотров — это основная цель большинства инфо-вбросов на тему Чернобыля. Что, в свою очередь, повышает спрос на этот туристический продукт.

Сезонный ли слёт журналистов в зону отчуждения, который традиционно в 20-х числах апреля максимален, или ординарные пресс-туры — это неизменно информационный паноптикум, такая себе фьюжн-кухня для максимального потребительского охвата. 

Итак, типаж сочинителей с годами сформировался стабильный: это псевдо-эксперт с бытовым дозиметром; интервьюер-собиратель мифов и легенд; свидетель сиюминутной разрушительной силы радионуклидов на организм человека; хайп-мастер истеричных заголовков; ну, и конечно, борец за правду и идею, критик-правдоруб (в лице автора в том числе). Все мы ответственны. Все влияем. Всегда ли осознаём? Не всегда. Но неизменно повышаем цену товара.

Упомяну еще один аспект роста цены — бой, сражение, которые так любит публика. Речь о непрекращающейся войне двух миров: носителей интересов и выгоды против энтузиастов и волонтёров… При этом и те другие присутствуют в ключевых организациях, имеющих отношение к Чернобылю — в официальной охране зоны в лице ДАЗВ и полиции, в сообществе сталкеров, в научно-исследовательских кругах и среди представителей сферы развлечений и анимации, то есть туроператоров.

И те и другие говорят о переосмыслении, но вкладывают в это понятие не одно и то же. Первые — они об инвестиционной привлекательности и пересмотре концепции, вторые — о памяти, уважении и сохранности смыслов. Угадайте, где правда? Верно!Посередине.

А тем временем инфо-пространство продолжает загрязняться мифами. Старые возводятся в ранг фактов и неизменно плодятся новые.

В этом информационном мусорном пакете живут крысы размером с теленка; НЛО в районе ЧАЭС; мутанты Рыжего леса; храмы, отгоняющие радиацию; ласточки с короткими хвостами; перелетные птицы, которые в зону не возвращаются; неразлагающаяся из-за отсутствия бактерий древесина; пауки, страдающие когнитивным расстройством и плетущие паутину не так, как положено.

И ведь коллективное бессознательное не обманешь. Оно неустанно плодит новые «факты», создавая свой негласный бренд ЧЗО в виде постапокалиптического мира, по своему воздействию на человека не страшнее киношных декораций. 

Смысловых изменений вагон, качественных — увы, мало. Зато продаётся.

Критикуешь — предлагай!

Имиджевая программа в помощь — комплексный, законодательно защищённый документ с планом сохранения, защиты и развития; обязательный к выполнению всеми причастными и с прописанной ответственностью за шаги в ином направлении. С логичной структурой, включающей пункты: память, безопасность и защита, барьерная функция, инфраструктура (консервация, реконструкция, строительство), информационно-ознакомительные мероприятия, научно-исследовательская деятельность, зелёная энергетика.

В результате Чернобыльская зона отчуждения обязана стать местом возрождения с неизменным уважением к её историческим особенностям. Это точно не аттракцион, а территория, пострадавшая от тяжелейшей радиационной аварии. Выбор за нами: или отнестись осознанно, или продолжить принимать «поздравления с годовщиной трагедии на Чернобыльской АЭС».

Сообщение Чернобыль как товар появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».

Об этом в своем телеграм-канале сообщил бизнесмен Павел Фукс. «Сегодня ночью остановилось огромное доброе сердце моего лучшего друга Геннадия Кернеса, — написал он. — Последствия коронавирусной инфекции дали серьезные осложнения на работу жизненно важных органов и систем его организма».

Харьковский мэр не показывался на людях с августа. В середине сентября у него диагностировали коронавирусную инфекцию и тогда же госпитализировали в берлинскую клинику «Шарите».

11 декабря стало известно, что состояние Кернеса ухудшилось.

Кто такой Кернес

Кернес возглавлял второй по величине город Украины 10 лет. Известный далеко за пределами своей страны — прежде всего, благодаря слитому в сеть вирусному видео, — он оставался одним из самых популярных градоначальников страны.

В октябре этого года Кернес выиграл выборы мэра, физически находясь в немецкой больнице на протяжении всей избирательной кампании.

Биография Кернеса была словно соткана из противоречий и неоднозначностей.

Мэра университетского центра, «первой столицы» Украины, часто попрекали уголовным прошлым и манерами, напоминавшими о «лихих 90-х». Его долго считали ярким пророссийским политиком и подозревали в организации «титушек» во время Евромайдана, но в какой-то момент он превратился в гаранта «украинскости» Харькова и сторонника президента Петра Порошенко.

Журналисты-расследователи говорили о неэффективности и коррупционной составляющей его сити-менеджмента, но он оставался непререкаемым авторитетом для большинства харьковчан, так и не заимевшим ни одного достойного соперника.

«Я был популярным человеком»

Геннадий Кернес родился в 1959 году в Харькове. После окончания школы, согласно официальной биографии, «более десяти лет трудился на государственных предприятиях города». Кернес работал слесарем, разливальщиком молока и даже часовых дел мастером, писали местные СМИ.

На закате существования Советского Союза у Кернеса, по данным СМИ, появились проблемы с законом.

В разных источниках можно прочесть разные версии того, как именно будущий харьковский мэр преступал закон: то ли занимался спекуляцией, то ли «варил джинсы» в подпольных «цехах», то ли промышлял наперстничеством, то ли пробавлялся мошенничеством, то ли перепродавал краденное. Так или иначе, в начале 90-х Кернес провел два года в СИЗО.

«Тогда таким образом формировали общее мнение среди популярных людей в городе, а я был популярным человеком, вот и оказался в местах, не столь отдаленных», — рассказывал об этой странице своей биографии Кернес в интервью изданию «Гордон».

И обавлял: после двух лет за решеткой он был оправдан, то есть формально судимым не считался.

«Меня посадили при Советском Союзе, а вышел я в другой стране, в других реалиях. Я попал в тюрьму, когда такси стоило 5 рублей. Домой, когда вышел два года спустя, я ехал на такси за 25 карбованцев [украинское название советской валюты]», — описывал Кернес метаморфозы, произошедшие со страной за время его отсутствия.

Недоброжелатели часто напоминали Кернесу о его уголовном прошлом.

В 2010 году экс-министр внутренних дел Юрий Луценко называл его «уголовным авторитетом по кличке Гепа. Связями Кернеса с криминалитетом объясняли несколько покушений на его жизнь. Сам Кернес о том периоде своей жизни особо не распространялся и говорил, что вынес ценные уроки из своего пребывания за решеткой.

Сразу после освобождения Кернес окунулся в бизнес: основал и возглавил несколько торговых и производственных предприятий, которые позже стали основой его бизнес-империи. Стиль ведения им бизнеса наблюдатели оценивали как жесткий и бесцеремонный.

Судя по декларациям Кернеса, он был долларовым миллионером. При этом собственного дома у него не было: харьковский мэр жил в одном из номеров принадлежащей ему гостиницы «Националь» в центре города. Кернес рассказывал журналистам, что свою зарплату мэра Харькова перечисляет детским домам и больницам.

Одним из факторов, содействующих бизнес-успехам Кернеса, СМИ называли его брак с Оксаной Гайсинской, дочерью бывшего заместителя генерального прокурора Украины. Впрочем, в одном из недавних интервью Геннадий Кернес заявил, что Гайсинская никогда не была его официальной женой.

«У тебя скучное лицо»

В политику Кернес пришел в 1998 году: тогда он стал депутатом Харьковского горсовета. В 2002-м он даже стал секретарем горсовета, однако пробыл в этом кресле всего месяц: он быстро вошел в конфронтацию с тогдашним мэром Владимиром Шумилкиным, и тот инициировал его отставку.

В 2004 году депутата горсовета Кернеса можно было увидеть на сцене харьковского Майдана с оранжевым шарфиком. Но его роман с «ющенковцами» длился недолго, а один из лидеров харьковского Майдана, местный бизнесмен Арсен Аваков, который позже сделал головокружительную политическую карьеру, стал одним из самых принципиальных политических противников Кернеса.

На местных выборах 2006 года Кернес фактически возглавил избирательный штаб кандидата в мэры Харькова от Партии регионов Михаила Добкина. Именно тогда в сеть слили видео, в котором Кернес «режиссирует» предвыборный ролик незадачливого кандидата колоритными репликами вроде «Миша, все переписываем, у тебя скучное лицо, тебе никто денег не даст» или «Давай по новой, Миша, всё *** (не получилось)».

«Я (этот ролик) знаю наизусть», — признавался позже Кернес. И с иронией отвечал критикам его разухабистой манеры общения с будущим мэром Харькова: «Так и вы сделайте такой же ролик».

Собеседники Би-би-си, близкие к харьковской городской власти, позже уверяли, что на самом деле в имиджевом плане ролик сыграл на пользу Кернесу: если до его появления у кого-то и были сомнения, кто играет ведущую роль в тандеме Кернеса и Добкина, то после публикации они рассеялись.

С другой стороны, после того, как новоизбранный президент Виктор Янукович назначил Добкина губернатором Харьковской области, внутри правящей Партии регионов, по слухам, состоялась напряженная дискуссия: стоит ли на выборах мэра университетского центра выдвигать Кернеса, матерщинника и фигуранта эпатажного ролика.

Однако Кернес все-таки стал кандидатом от партии власти и буквально выгрыз победу на выборах градоначальника у единого кандидата от оппозиции Арсена Авакова. Проигравший кандидат обвинил Кернеса в манипуляциях с голосами избирателей, однако отстоять в судах свою правоту не смог и вскоре был вынужден на полтора года уехать из страны.

«Бацилла Майдана»

Ключевым в политической и личной биографии Кернеса стал 2014 год.

Поначалу он резко критиковал активистов Евромайдана, выступал на митингах противников евроинтеграции в своем городе и даже обещал мобилизовать харьковчан-противников Евромайдана, привезти их в Киев и лично стоять с ними против «каких-то пришельцев, которые будут тут вывешивать портреты Степана Бандеры».

«На Майдане стоят отбросы, которые заражены бациллой Майдана и мешают нам творить и строить. Но наше терпение не безгранично. Мы поддерживаем Виктора Януковича и пока терпим», — заявлял тогда Кернес.

Кернеса обвиняли в финансировании «титушек», которые охотились на «евромайдановцев» не только в Харькове, но и в Киеве — сам Кернес отвергал эти обвинения.

После массовых расстрелов в центре Киева президент Виктор Янукович прилетел именно в Харьков.

Считается, что именно здесь на съезде депутатов от юго-восточных областей всех уровней 22 февраля 2014 года Янукович должен был призвать своих сторонников к непризнанию новой власти и активным действиям против нее.

Но в последний момент Янукович не решился выходить на сцену съезда и направился в Донецк. А Кернес с Добкиным на автомобиле уехали в российский Белгород.

Оттуда, утверждает Михаил Добкин, Кернес улетел в Женеву, где встретился с олигархом Игорем Коломойским. Сам Кернес не рассказывал подробностей о той встрече, зато в общих чертах о ее содержании в интервью изданию «Гордон» позже поведал сам Коломойский.

«Это было не давление, а просто, скажем так, обмен мнениями… Прежде всего, [Кернеса] надо было успокоить, объяснить ему, что ничего не произойдет. Ты — избранный народом мэр, живи себе. Ты присягу давал как госчиновник? Следуй присяге, служи Украине, и я думаю, все будет в порядке», — говорил о том разговоре олигарх.

Из Женевы Кернес вернулся как будто другим человеком, вспоминают работавшие в ту пору в Харькове журналист

Весной 2014 года Харьков шатало. Как и в соседних Донецке с Луганском, здесь проходили масштабные митинги сторонников сближения с Россией. 1 марта «антимайдановцы» взяли штурмом здание облгосадминистрации и подняли над ним российский триколор. В начале апреля точно так же, как в областных центрах Донбасса, здесь провозгласили создание «народной республики». Однако «ХНР» долго не просуществовала: здание облгосадминистрации, в котором забаррикадировались инициаторы создания «республики», взял штурмом спецназ МВД.

Ключевую роль в харьковских событиях тогда отыграл глава МВД Арсен Аваков, однако, убеждены наблюдатели, немаловажным фактором гибели «ХНР» стало и невмешательство в ситуацию Кернеса: после женевской встречи с Коломойским он занял мягкую «прокиевскую» позицию и неожиданно для многих «антимайдановцев» воздержался от их поддержки.

После разгрома «ХНР» ситуация в городе, казалось, стабилизировалась. Но, как оказалось, это впечатление было обманчивым.

28 апреля 2014 года во время пробежки на Кернеса было совершено покушение. Пуля, выпущенная до сих пор не установленным снайпером, повредила четыре позвонка, дважды пробила легкое и желудок, сломала ребро и повредила надпочечник харьковского мэра. Пришел в сознание он только через шесть дней в израильской клинике, куда его спешно эвакуировали. С той поры Кернес прикован к инвалидному креслу.

«Я не чувствую никакой беспомощности. Психологический барьер я давно преодолел. И я не распускал сопли и слезы, что нахожусь в таком состоянии. Главное — что я остался жив, что я могу общаться с людьми», — описывал Кернес свое самочувствие вскоре после возвращения в Харьков в интервью Би-би-си.

Сам Кернес говорил, что расследование покушения на него никак не продвигается, но неоднократно называл его заказчиком одного из самых влиятельных людей Украины, своего давнего харьковского знакомого, министра внутренних дел Арсена Авакова.

Аваков отвергал эти обвинения, а близкий к нему политик Антон Геращенко заявлял, что организатором покушения был лидер харьковской пророссийской организации «Оплот» Евгений Жилин, позже эмигрировавший в Россию и погибший в перестрелке в Подмосковье в 2016 году. Бывший соратник Кернеса Михаил Добкин говорил, что покушение на мэра было связано с переделом сфер влияния представителями уголовного мира, переехавшими в Харьков после начала боевых действий в Донбассе.

«Действовал в интересах Харькова»

В 2015 году Кернес выиграл выборы мэра Харькова во второй раз, баллотируясь от партии «Возрождение», которую связывали с олигархом Игорем Коломойским. Кернес был безальтернативным фаворитом той кампании и набрал около 65% голосов в первом туре выборов.

Эти выборы стали одной из причин разлада в тандеме Кернеса с Михаилом Добкиным: последний ожидал, что популярный харьковский мэр станет одним из лиц пророссийского «Оппозиционного блока». Кернес же на тему отношений с давним коллегой говорил: «Мои интересы и интересы Михаила Добкина разошлись тогда, когда он забыл, что такое Харьков».

Поскольку Кернес считался одним из самых одиозных представителей «старой власти» на местах, возбуждение против него уголовного дела по подозрению в похищениях и пытках «евромайдановцев» не выглядело неожиданным. Кернес называл это дело надуманным, но регулярно ездил на судебные заседания в Полтаву.

В 2018 году суд закрыл это дело, но в январе 2020 года решение о закрытии дела было отменено.

Впрочем, судебные тяжбы не помешали Кернесу выстроить вполне конструктивные отношения с Петром Порошенко.

Перед президентскими выборами в 2019 году харьковский мэр открыто поддержал тогдашнего главу государства, назвав его человеком, который находится на своем месте и похвалив инициированную им политику децентрализации.

Однако Петру Порошенко эта поддержка не помогла: выборы в Харькове «в одну калитку» выиграл Владимир Зеленский. А Кернес немедленно отрекся от альянса с уже бывшим главой государства, заявив: «На нас завели 150 уголовных дел, и если бы я тогда высказывался иначе, то значительно ухудшил бы положение города. А нам нужны были гарантии на инфраструктурные проекты, на кредит Всемирного банка, ЕБРР. Я действовал в интересах Харькова».

«На ноль умножу»

Но, похоже, это не спасло Кернеса от обиды со стороны Владимира Зеленского. О том, что между этими политиками нет любви, свидетельствовал тот факт, что новый президент даже не позвал мэра на представление харьковского губернатора Алексея Кучера. В ответ в марте этого года Кернес организовал собственный штаб для борьбы с коронавирусом и на первом же его заседании раскритиковал отсутствующего губернатора, обозвав его молью.

Именно поддерживаемый Владимиром Зеленским 35-летний Кучер, казалось, сумеет навязать Кернесу борьбу на местных выборах в октябре этого года. Молодой губернатор развил активность в соцсетях, на биллбордах называл себя «преемником Кернеса» и даже записал предвыборную рекламу, используя кадры знаменитого ролика Кернеса и Добкина от 2006 года.

Но не сложилось. Кернес победил в первом туре, набрав около 60% голосов избирателей, пришедших на участки.

Секреты популярности Кернеса в городе просты. За годы его мэрства Харьков заметно похорошел. Приезжие из других городов, прежде всего из Киева, обращают внимание на чистоту и освещенность его центральных улиц, символами Харькова стали фонтаны и парки. Кернес подчеркивал, что лично принимал участие в заседаниях градостроительного совета, на которых рассматривались застройки в историческом центре города.

Стоит вспомнить и о том, что за годы руководства городом Кернес создал в Харькове абсолютно лояльное к себе медиапространство. Своих почитателей нашел и авторитарный стиль его менеджмента: мемом локального масштаба стала фраза «Сучий пес, я тебя на ноль умножу», которой мэр несколько лет назад «воспитывал» главу «Харьковгорлифта» на открытом для прессы совещании комиссии по чрезвычайным ситуациям.

К недочетам городской власти вроде плохого состояния коммунальной инфраструктуры и медицины, чрезмерной закредитованности города или обвинений в коррупции харьковчане относились снисходительно: где, мол, сейчас нет проблем.

Последствия ранения

И все же во вполне прогнозируемой победе Геннадия Кернеса на выборах мэра Харькова было одно необыкновенное обстоятельство. Он не участвовал в собственной избирательной кампании — более того, последний раз показался на людях за два месяца до дня выборов, в конце августа этого года.

В середине сентября стало известно, что Кернес болен коронавирусом и находится в тяжелом состоянии, а в ночь на 17 сентября его вывезли из Харькова в специальной «ковидной капсуле» на лечение в берлинскую клинику «Шарите».

Источники в окружении мэра тогда рассказали Би-би-си, что причиной экстренной госпитализации стал не столько сам коронавирус, сколько вызванные им осложнения от ранения, полученного Кернесом в 2014 году. С тех пор достоверных данных о состоянии его здоровья долго не появлялось, а основанную на анонимных источниках информацию об инфаркте, инсульте и даже смерти харьковского городского головы несколько раз более или менее оперативно отвергали представители горсовета.

В конце сентября Кернеса выдвинула в мэры его партия «Блок Кернеса — Успешный Харьков»: украинское законодательство не требует личного присутствия кандидата для его регистрации.

Авторитет мэра в городе был настолько высок, что победить в первом туре выборов ему не помешало ни его физическое отсутствие в городе — его компенсировала масштабная рекламная кампания на улицах Харькова, — ни непонимание избирателями, будет ли он в состоянии управлять городом после возвращения из Берлина.

Несмотря на заявления соратников Кернеса о том, что его жизни и работоспособности ничего не угрожает, он все не возвращался. Без Кернеса начал работать новоизбранный горсовет: местный избирком принял сомнительное с точки зрения закона решение о том, что Кернес может не принимать присяги мэра, так как уже принимал ее в 2010 году.

«Не сравнивайте меня ни с нем»

«Не сравнивайте меня ни с кем, потому что моя мама на вас обидится», — отрезал Геннадий Кернес в одном из интервью в ответ на попытку поставить его жизненную философию и стиль менеджмента в какие-то рамки.

И это чистая правда в том понимании, что следующий мэр Харькова наверняка будет позиционировать себя в качестве продолжателя дела своего популярного предшественника, но стать вторым Кернесом у него точно не получится.

Преемника на мэрском посту Геннадий Кернес не воспитал. Исполнять обязанности городского головы до выборов нового мэра будет 53-летний Игорь Терехов, недавно избранный секретарем горсовета. На протяжении последних десяти лет он работал заместителем и первым заместителем Кернеса, однако навыков публичного политика, необходимых для победы на выборах, у него нет.

Не исключено, что на новых выборах мэрские амбиции попробует реализовать «серебряный призер» октябрьских выборов, крупный бизнесмен и депутат Верховной рады от пророссийской партии «Оппозиционная платформа — За жизнь» Александр Фельдман.

Местная пресса писала о возможном выдвижении в мэры главы Харьковской облгосадминистрации при президентстве Петра Порошенко Юлии Светличной, однако она предпочла провести в облсовет блок своего имени.

А вот партия власти готового кандидата в мэры Харькова, судя по всему, не имеет. Третье место и 7% голосов избирателей, отданных за губернатора Алексея Кучера, по всей видимости, в Киеве сочли провалом: в конце ноября президент назначил новой главой Харьковской областной администрации Айну Тымчук, в 2010-2014 гг. работавшую заместительницей Кернеса в горсовете.

Вероятнее всего, Владимир Зеленский и его «Слуга народа» на новых харьковских выборах будут играть роль статистов.

Кернес жил мэром Харькова и им же умер.

На меньшее был не согласен.

Сообщение Умер мэр Харькова Геннадий Кернес. Он лечился от коронавируса появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».

В Києві пройшов IV-й Форум Громадських рад «Велика столиця-2021»

В день місцевого самоврядування, в інформаційній агенції «Укрінформ» відкрився Форум Громадських рад Києва «Велика столиця-2021». Цьогоріч через карантинні обмеження форум відбувався у форматі відео-конференції.

У заході взяли участь голови громадських рад Києва від кожного із десяти районів, представники профільних комітетів Громадської ради при КМДА, громадські активісти та експерти.

«Знайти дієві механізми співпраці нової влади Києва із громадою — наше головне завдання, — сказав, відкриваючи Форум голова Громадської ради при КМДА Богдан Назаренко. — Нас часто критикують, що ми не надто рішуче інколи відстоюємо права громади, тому нам дуже важливо напрацювати інструментарій, аби наша робота була ще більш помітною».

Громадська рада при Київській міській державній адміністрації — консультативно-дорадчий орган, що обирається на два роки. У кожному із десяти районів столиці діють громадські ради при районних адміністраціях, до яких входять громадські активісти, члени громадських організацій, фахівці, не байдужі до проблем міста. Головне завдання щорічного форуму — підбити підсумки роботи за минулий рік, напрацювати нові завдання для столичної влади.

«Важливо, що із громадськими радами районів ми працюємо єдиною командою, спільно розв’язувати проблеми, що стоять перед містом, — зазначив Богдан Назаренко. Сьогодні ми сформуємо Резолюцію форуму, у якій поставимо завдання для новообраної влади столиці, порядок денний на 2021 рік, підіб’ємо підсумки роботи минулого року та окреслимо плани на майбутнє».

Новий Генплан, захист малого бізнесу під час пандемії, система охорони здоров’я, освіта, ситуація із транспортом у столиці, соціальний захист людей із інвалідністю, учасників АТО та переселенців, робота комунальних підприємств та політика влади у сфері ЖКГ ті гострі питання, які порушували спікери під час виступів.

Ольга Коцько, голова комітету з питань учасників ООС (АТО) та внутрішньо-переміщених осіб зазначила, що окрім перепустки в КМДА Громадська рада не дає жодних прав, і хотілось би більше повноважень її для членів. «Нас ніхто особливо не захищає, коли ми виходимо на акції захисту ветеранів чи збереження дитячого спорту як, наприклад, по ситуації зі спорткомплексом «Восход». Ми повинні мати реальні інструменти впливу, аби відстоювати болючі для киян питання більш ефективно і гучно».

Поділяє думку і Володимир Петровський, який очолює комітет соціального захисту в Громадській раді при КМДА: «Хочеться, щоб нас більше чули, щоб ми реально напрацьовували робочі документи. На жаль, майже нічого із попередньої Резолюції форуму виконано не було. Жодного разу мені не вдалось зустрітись із керівником департаменту КМДА із соціальної політики. А я вважаю, що без участі громадськості не можна ухвалювати жодне рішення по людях з інвалідністю, наприклад, щодо безбар’єрного середовища».

Проблематику у сфері ЖКГ та енергетики підняв на Форумі відомий експерт, голова комітету з питань ЖКГ, благоустрою та екології Громадської ради при КМДА Олег Попенко. «Кияни не захищені. Тарифна політика, що впроваджується в Україні, стає щороку гіршою. У порівнянні із минулим роком середня платіжка за комунальні послуги зросла до 57%, ми стали платити набагато більше. Середня заборгованість українців за послуги ЖКГ зросла на 4 млрд грн. Вже відбулось здорожчання газу та його транспортування, очікуємо підвищення тарифу на водопостачання та водовідведення, — акцентує увагу Олег Попенко. — Ми, як громадськість, входимо до усіх робочих груп на рівні ВР та міста, але реального лоббі споживачів у владних структурах фактично немає».

Експерт запропонував звернутись до новообраної Київради із пропозицією про зменшення фінансового навантаження за послуги ЖКГ для споживачів, які проживають поруч з екологічно небезпечними підприємствами (Дарницька ТЕЦ, сміттєспалювальний завод «Енергія»). «Вважаю, що споживачі мають платити на 20% менше, це буде компенсація за те, що вони вимушено опинились в екологічно складній зоні», — сказав Попенко.

Сергій Троценко, що представляє на Форумі Громадську раду при Деснянській РДА, підняв катастрофічно важливе питання транспорту для жителів Троєщини. Громада хвилюється, що коли розбудовувати мікрорайони, а не вирішити життєво важливе питання транспортного сполучення між лівим та правим берегом, то на столицю очікує транспортний колапс. «Я вважаю, потрібно заборонити забудову на Троєщині, доки не вирішиться проблема із метро. У нас є реальні механізми, як вирішувати важливі для району питання».

Представник громадськості звернувся до мера Віталія Кличка із проханням про залучення до роботи радників від кожного району, які б інформували керівництво про болючі проблеми киян.

Голова Громадської ради при КМДА Богдан Назаренко додав, що Рада має налагодити співпрацю не лише зі структурними підрозділами Київської міської адміністрації, а й із депутатським корпусом Київради. «У традиційному щорічному листі до мера я запропоную визначити відповідальних за роботу із громадською радою у кожній фракції та у профільних комісіях. Думаю, це буде ефективно. Вкажу на необхідність або заперечити пропозиції Резолюції нашого форуму, або надати план втілення в життя».

На думку Назаренка, Києву потрібне реально дієве самоврядування. Громадськість має всіма правовими методами тиснути на владу і впливати на прийняття рішень. А чиновники та депутати, своєю чергою, дослухатись і виконувати настанови суспільства. Адже кожен представник влади рано чи пізно стане звичайним громадянином, і опиняється по інший бік барикад.

Сообщение Богдан Назаренко, голова Громадської ради при КМДА: Ми маємо тиснути на владу, аби наші пропозиції були почуті появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».

Учасники Форуму зібралися, щоб обговорити перспективи розширення мережі муніципальних відкритих просторів, ознайомитися зі світовими та українськими прикладами для того, щоб максимально врахувати потреби різних цільових груп під час розробки та реалізації міських політик.

Серед експертів Форуму:

Богдан Назаренко,голова Громадської ради при Київській міській державній адміністрації

Світлана Шліпченко, директорка ГО “Центр урбаністичних студій”

Олеся Ващук, голова Ради молодих вчених при МОН України

Джей Тріббі, керівник офісу депутата міської ради Атланти Аміра Фарокі

Чорногуб Наталія, експертка Ради Європи із розвитку демократії, публічних консультацій, громадської участі при плануванні публічних просторів

Аліна Дяченко, директорка КП “Інститут розвитку міст” (м.Вінниця)

Нечипоренко Анастасія, головна спеціалістка відділу менеджменту закладів культури Львівської міської ради, координаторка діяльності міських бібліотек URBAN бібліотека

Дмитро Кулібаба, перший заступник директора КП “Центр публічної комунікації та інформації”

Івона Костіна, голова правління Veteran Hab.

Пропонуємо вашій увазі Виступ голови Громадської ради при Київській міській державній адміністрації — НАЗАРЕНКО Богдана.

Сообщение «2020: РІК ВИКЛИКІВ ТА ТРАНСФОРМАЦІЙ» появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».

З повагою, Колектив «Київ.org»

Сообщение Шановний Ростиславе Валерійовичу! З Днем народження! Щастя і радості, успіху і любові! Нехай тепло найщиріших побажань надовго збереже в Вашому серці відчуття свята! появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».

Актуальні дані про результати голосування за кандидатів у мери Києва, Дніпра, Харкова, Одеси та інших міст — на РБК-Україна.

Результати екзит-полів виборів мерів по містах України

За результатами екзит-полів студії Савіка Шустера, підсумки голосування за мерів по містах України виглядають наступним чином:

Київ

1. За даними екзит-пол соцгрупи «Рейтинг», перша п’ятірка лідерів в

1. Віталій Кличко — 47,8%
2. Олександр Попов — 8,6%
3. Сергій Притула — 8,3%
4. Ірина Верещук — 8%
5. Олексій Кучеренко — 6,3%

Харків

1. Геннадій Кернес — 57,9%
2. Олександр Фельдман — 12,12%
3. Олексій Кучер — 11,98%
4. Олег Абрамічев — 6,23%
5. Ігор Черняк — 4,51%

Одеса

1. Геннадій Труханов — 34,4%
2. Микола Скорик — 17,93%
3. Олег Філімонов — 13,75%
4. Петро Обухов — 12,52%
5. Сергій Ківалов — 5,44%

Дніпро

1. Борис Філатов — 44,47%
2. Загід Краснов — 14,44%
3. Олександр Вілкул — 11,27%
4. Сергій Риженко — 10,6%
5. Сергій Нікітін — 8,81%

Львів

1. Андрій Садовий — 41,12%
2. Олег Синютка — 27,38%
3. Руслан Кошулинський — 9,98%
4. Ярослав Рущишин — 5,62%
5. Ігор Васюник — 3,97%

Маріуполь

1. Бойченко — 69,05%,
2. Клименко — 23,71%,
3. Муглі — 4,05%,
4. Башкірова — 2%,
5. Клюєв — 1,19%.

Черкаси

1. Анатолій Бондаренко — 32,66%
2. Віктор Євпак — 19,84%
3. Віталій Ільченко — 17,8%
4. Владислав Пустовар — 5,95%
5. Сергій Кудактін — 5,86%

Кривий Ріг

1. Юрій Вілкул — 42,8%
2. Дмитро Шевчик — 31,01%
3. Костянтин Павлов — 7,91%
4. Юрій Мілобог — 6,05%
5. Павло Сухоцький — 3,69%

Миколаїв

1. Олександр Сенкевич — 40,78%
2. Владислав Чайка — 26,77%
3. Тетяна Домбровська — 16,81%
4. Микола Круглов — 7,11%
5. Юрій Гранатуров — 5,23%

Вінниця

1. Сергій Моргунов — 66%
2. Сергій Кудлаєнко — 11,87%
3. Сергій Борзов — 9%
4. В’ячеслав Узєлков — 4,68%
5. Олександра Устинова — 3,66%

Ужгород

1. Богдан Андріїв — 23,84%
2. Віктор Щадей — 22,73%
3. Сергій Ратушняк — 14,73%
4. Павло Чучка — 6,99%
5. Олександр Білан — 5,35%

Чернівці

1. Роман Клічук — 29,13%
2. Віталій Михайлішин — 21,43%

1. Олексій Каспрук — 17,94%
2. Віталій Другановский — 13,67%
3. Василь Максимюк — 4,49%

Місцеві вибори 2020: голосування за мерів

Виборча кампанія до місцевих рад пройшла за новими правилами. Зокрема, зміни в законодавстві торкнулися організації процесу виборів глав населених пунктів.

На виборах 2020 передбачено проведення другого туру голосування за кандидатів в мери міст із населенням від 75 тисяч осіб.

Якщо жоден із кандидатів в мери 25 жовтня не набере абсолютної більшості голосів, через три тижні відбудеться другий тур. У нього вийдуть два претенденти з найбільшим рівнем підтримки виборців за результатами голосування на першому етапі. Раніше повторне голосування призначалося в населених пунктах від 90 тисяч жителів.

У містах до 75 тисяч жителів вибори мера пройдуть у один тур за мажоритарною системою відносної більшості.

На посаду мера в містах України зареєструвалося 2936 кандидатів.

Результати голосування виборча комісія оголосить після обробки протоколів в термін до 6 листопада. У разі необхідності проведення другого туру, він відбудеться 15 листопада.

Хто може перемогти: рейтинги

За даними передвиборних рейтингів, в більшості міст високу підтримку виборців мають діючі мери, які прийняли рішення повторно балотуватися на посаду. Така ситуація спостерігається в Києві, Дніпрі, Одесі, Львові.

Київ

Виборча комісія зареєструвала 20 кандидатів на посаду мера Києва:

• Віталій Кличко — УДАР.
• Ірина Верещук — «Слуга народу».

• Сергій Притула — «Голос».
• Олексій Кучеренко — «Батьківщина».
• Андрій Іллєнко — ВО «Свобода».
• Микола Томенко — «Рідна країна».
• Борислав Береза ​​- «ЕкоПартія».
• Єгор Фірсов — «Екологічна альтернатива».
• Сергій Шахов — «Наш край».
• Олександр Попов — «Опозиційна платформа — «За життя».
• Олександр Омельченко — «Єдність».

• Андрій Пальчевський — «Перемога Пальчевського».
• Сергій Гусовський — «За майбутнє».
• Михайло Поживанов — «Радикальна партія Олега Ляшка».
• Ігор Смешко — «Сила і честь».
• Максим Гольдарб — самовисування.
• Діана Гранцева — самовисування.
• Юрій Левченко — «Народовладдя».
• Віктор Петрук — «Громадянський рух «Хвиля».
• Олена Філонова — «Разом сила».

Віталій Кличко займає посаду столичного мера з 2014 року і має високі шанси перемогти на виборах 2020. Його підтримує 43,6% киян, але цього може бути недостатньо для перемоги в першому турі.

Друге місце передвиборчого рейтингу у кандидата від партії «Голос» шоумена і телеведучого Сергія Притули (9,8%). На третьому рядку — Ірина Верещук з 6,9% голосів.

1. Віталій Кличко — 43,6%;
2. Сергій Притула — 9,8%;
3. Ірина Верещук — 6,9%

1. Андрій Пальчевський — 6,4%;
2. Олександр Попов — 5,8%;
3. Олексій Кучеренко — 5,7%;
4. Олександр Омельченко 4,2%;
5. Дмитро Гордон — 4%;
6. Михайло Добкін — 2,4%;
7. Микола Томенко — 2%;

Опитування Групи «Рейтинг» за 4-9 вересня серед 1200 жителів Києва

Сообщение Результати виборів мерів у містах України появились сначала на Інформаційно-аналітичне інтернет видання про співпрацю з громадськістю «КИЇВ.org».