19.9 C
Киев
Четверг, 7 июля, 2022
додомуКиївКонтрнаступ ЗСУ: Жданов розказав про переломний момент війни

Контрнаступ ЗСУ: Жданов розказав про переломний момент війни


Російські війська тиснуть на сході України, але втрачають позиції на півдні. Зараз на Донбасі визначається спроможність України до оборони, а Росії – до наступу. Навіть якщо нашим Збройним силам доведеться відступити з деяких позицій, то потім з потужнішою західною зброєю зможемо їх повернути і відтіснити ворога. Головне — отримати зброю від країн-партнерів. Про це в інтерв’ю Gazeta.ua сказав військовий експерт Олег Жданов.

Який напрямок зараз у вас викликає занепокоєння?

Поки єдиний – я б його назвав Луганський. Це стосується Сіверськодонецька, Попасної, Лиману, просування на Слов’янськ.

Чому росіян вдається просуватися саме там?

Вони застосовують таткику випаленої землі. Наносять вогневе ураження всіма засобами – особливо артилерією та авіацією. Поки або не вб’ють всіх захисників, або не змусять відійти з позицій. Тоді російські війська просуваються. Ми відходимо на черговий рубіж оборони. І ті починають знову. Це повільне просування – один-два кілометри за тиждень. Але утриматися так не виходить – у нас не вистачить військовослужбовців, щоб просто вмирати під вогнем російської артилерії.

 
Олег Жданов — військовий експерт. Закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище. Служив у Західній групі радянських військ у Німеччині в місті Борна. З 1992 року проходив службу в 331-му самохідно-артилерійському полку, що входив до 128-ї окремої гірничо-штурмової бригади. Викладав у Національній академії оборони. Працював у головному управлінні ракетних військ та артилерії. Після — у Головному оперативному управлінні Генштабу. Полковник запасу ЗСУ. Веде канал на ютубі, де має майже 500 тис. підписників. Фото: radiosvoboda.org

На яких напрямках ми найуспішніші?

На сьогодні це Херсон. Там була певна несподіванка. Ми намагалися на цьому напрямку провести контрнаступальні дії для поліпшення позицій і підготовки майбутнього плацдарму для наступу. Але під нашим вогневим впливом російські війська почали відходити. І ми вже на третій лінії оборони.

Російські військові виявилися не готовими вмирати за український Херсон

Вони були не готові до таких дій ЗСУ?

Ні, стійкість оборони залежить від мотивації особового складу захищати ці рубежі. Йти на самопожертву заради утримання цих рубежів оборони. Російські військові виявилися не готовими вмирати за український Херсон.

Яким спочатку був план захоплення України і як він мінявся в процесі?

Росіяни змінили напрямок головного удару, але не поміняли стратегічні цілі війни. Але Путін усе ще мріє забрати нас у нову союзну державу.

Спочатку планували два головних удари – захоплення Києва та удар по Донеччині і Луганщині. Начебто звільнення цих областей до адміністративних кордонів. Головним же було захоплення Києва та призначення перехідного уряду, підписання політичної угоди щодо входження до Росії. Сьогодні цей план знову на порядку денному. За тиждень готується візит Путіна до Мінська. Навіть є інформація, що він може взяти у столицю Білорусі Януковича. І там оголосити останнього легітимним президентом. Можуть підписати угоду щодо відтворення Радянського Союзу чи союзу трьох держав.

У Гомель повернулася російська тактична авіація, яка проводила вогневі удари

У Білорусь нещодавно завезли комплекси С-300, там постійно відбувається якийсь рух. Це може бути нова підготовка до вторгнення з того боку?

Так, цілком. Вони посилюють протиповітряну оборону Білорусі. Ми ж розуміємо, що просто так це не робили б. Скоріше за все, це буде пов’язано з майбутніми бойовими діями з боку Білорусі проти України. Це може бути втручання у війну білоруських збройних сил – до чого змушує Лукашенка Путін. Можливо, Росія почне дії бойові малими силами. У той же Гомель повернулася російська тактична авіація, яка проводила вогневі удари. У Білорусі розташовані ракетні установки Іскандер-М, які теж раніше наносили ракетні удари по території України. Щоб ми не могли завдати удар у відповідь або знищувати їхні літаки, розгортають додаткові засоби ППО.

Чи стався уже переломний момент війни?

Він зараз триває. Стався тоді, коли ми зупинили наступ російських військ майже по всіх напрямках. А закінчиться, коли Росія припинить спроби просування вглиб нашої території. Тоді почнемо підготовку до контекстуальної операції проти російських військ.

До кінця року можемо завдати достатнє вогневе ураження російським військам, щоб звільнити більшість території країни у межах кордону 1991-го року

Можливе закінчення гарячої фази війни до кінця року, як багато хто говорить? За яких умов?

До кінця року ми цілком можемо завдати достатнє вогневе ураження російським військам, щоб звільнити більшість території країни у межах кордону 1991-го року. Є сумніви стосовно Криму, але не виключаю такої можливості. Це змусить керівництво Росії сідати за стіл переговорів і домовлятися про умови подальшого співіснування двох країн. Ми не можемо змінити, що у нас є суміжний кордон. А сама війна у такому перманентному стані, як було з 2014-го, може тривати роками. Поки не домовимося про умови співіснування. Єдина умова такого розвитку подій – своєчасні поставки зброї від країн-партнерів.

Лінія розмежування може перейти на наші кордони і далі буде збройний конфлікт низької інтенсивності. Це перманентна війна.

Путін пішов ва-банк і це його головна проблема. Шляхів відступу немає

Багато хто говорить про затяжну війну на роки.

Цей варіант може відбуватися на нашому кордоні. Але навряд можливий. Якщо нам дадуть зброю у необхідній кількості і зможемо завдати поразку Росії на нашій території, так щоб вийти на кордони 1991-го року, це обов’язково призведе до зміни політичної еліти в Російській Федерації та політичного курсу. А з ними ми вже будемо домовлятися. Їхня еліта піде на поступки, щоб зняти санкції і врятувати країну. Війна на роки сьогодні не можлива. Може тривати, якщо Путін буде живий і при владі. Він пішов ва-банк і це його головна проблема. Шляхів відступу у нього немає. Тоді буде війна на виснаження – на роки.

Але треба враховувати позицію Заходу, який нас підтримує. Він не готовий вести війну на виснаження з Росією навіть руками наших Збройних сил.

Зараз дуже активні бойові дії на сході. Це вирішальна битва за Донбас?

Так. І не тільки за Донбас. Там вирішується питання, чи спроможні ми утримати наступ російських військ. Хоча навіть відступ на Донбасі не означатиме стратегічний програш у війні. Росія може взяти частину території на Донбасі, але у неї закінчиться наступний потенціал. Тоді зможемо з часом, отримавши озброєння, повернути території аж до державного кордону. Сьогодні це вирішальна битва. Там визначається спроможність нас до оборони, а Росії – до наступу.

Нам потрібно угруповання військ десь у 50-70 тисяч. Повністю оснащені західним озброєнням. Це мінімум, щоб розпочати контрнаступ

Коли можливий наш контрнаступ?

Потрібно угруповання військ десь у 50-70 тисяч. Повністю оснащені західним озброєнням. Це мінімум, щоб розпочати контрнаступ. Але все залежить від стану збройних сил РФ – чи введуть воєнний стан, чи буде мобілізація, якими темпами формуватимуть резерви.

Британська розвідка повідомила, що втрати бойовиків так званої ДНР становлять до 50 відсотків. Мобілізованих з псевдореспублік гине більше, ніж солдатів РФ. Їх кидають як гарматне м’ясо?

Я би не говорив, що є якісь сили самопроголошених республік. Всі військові приймають присягу РФ та підписують контракт з армією Росії. Британська розвідка про це мовчить. Другий момент – вони, як примусово мобілізовані, не мають навичок ведення бойових дій. Тому їх використовують як гарматне м’ясо.

Партизанський рух може порушити або повністю зірвати логістику забезпечення військ ворога на передовій

На півдні діють партизанські загони. У чому перевага саме такої їх діяльності?

Партизанський рух може порушити або повністю зірвати логістику забезпечення військ ворога на передовій. Якщо таке трапиться, то нам буде дуже легко наносити вогневе ураження на лінії фронту. За часів Другої світової існував вислів, що партизанський рух знекровлює передній край.

Якими є наші позиції на морі?

Вже позбавили Росію очей та вух, фактично контролю, за більшістю акваторії Чорного моря. Яке є нашою економічною зоною. Єдине, що у росіян залишається — це засоби дистанційного ураження – ракети. Вони можуть дістати або судна в акваторії, або до нашого узбережжя. Але ми позбавили Росію стовідсоткового контролю. Сьогодні акваторія знаходиться під перехресним вогнем.

Як тільки три тижні тому почалися розмови , що ми отримаємо ракетні комплекси «Гарпун», російська чорноморська ескадра відійшла від нашого узбережжя на радіус ураження цього РК – близько 300 кілометрів. Єдина спроба увійти у цю зону – це буксир «Василь Бех», який йшов на острів Зміїний. І його знищили.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Російський флот зазнає поразки в Чорному морі» — Павло Лакійчук

Як міняє ситуацію західне озброєння, яке вже працює на лінії фронту?

На нашу користь. Тому що має кілька переваг – воно більш технологічне, ефективніше у плані точності і скорострільності. У нас з’являється перевага. В основному отримуємо або легкі гаубиці причепні, типу М-777, або самохідні – які дають перевагу у мобільності.

Обсяги важкого озброєння обчислюються сотнями одиниць. Це змінив «Рамштайн-3» (засідання контактної групи з питань оборони України «Рамштайн-3» відбулося у Брюсселі 15 червня. Країни-учасниці домовилися про надання Україні необхідного озброєння для протистояння російській агресії.- Gazeta.ua), де вперше оприлюднили реальні цифри обсягів озброєння, яке постачається в Україну. Якщо темпи будуть збережені або збільшені, то у нас є реальні шанси почати масштабне переозброєння ЗСУ на західні зразки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рамштайн-3: що отримала Україна для відбиття атак РФ

За рахунок чого можемо вибити ворога? Чи достатньо у нас сил і засобів?

Потрібно ще накопичувати. Єдиний ресурс, яким володіємо, це людський. Можемо створювати частини, з’єднання, резерви. Збираємо людей, а немає чим озброювати. Вісім років не поповнювали запаси. Постійно були корупційні скандали навколо Укроборонпрому та держоборонзамовлення. Прогаяли час. Тому що основним виробником озброєння, яке в наших Збройних силах, є Росія. Яка має виробництва, що були за часів СРСР. Ми вісім років не могли наважитися вирішити питання – переходимо чи ні. Не змогли побудувати патронний завод під стандарт НАТО. Або купити ці боєприпаси.

Ми фактично воюємо з коліс

Війна за нас все вирішила. Росія не постачатиме нам зброю, щоб з нами ж воювати. Єдиний шлях – це перехід на західне озброєння. У НАТО це розуміють. Тому на саміті зараз повинні оголосити про початок масштабного переходу Збройних сил України на західні зразки озброєння. Розуміють, що ми не можемо програти у цій війни – бо це Захід програє. Але вони живуть в умовах мирного часу. Люди не гинуть. Тому бюрократія працює у тому ж темпі. Ось в чому головна проблема. Ми фактично воюємо з коліс.

Мрія Путіна в тому, щоб НАТО напало на Росію

Росіяни можуть відкрити другий фронт — напасти на Литву, щоб змусити НАТО до дій у відповідь? А сил і засобів у РФ вистачить на два фронти?

Мрія Путіна в тому, щоб НАТО напало на Росію. РФ не може собі дозволити постати агресором. Хоча такою є, веде криваву війну. Але на міжнародній арені хочуть показати себе білими і пухнастими. Тому Путін хоче змусити НАТО застосувати силу проти РФ. Головне, щоб пролунав перший постріл. І тоді РФ зможе сказати, що Альянс – агресор, який нападає на мирну Росію. НАТО собі цього не може дозволити. Але відповісти може. Це буде бліцкриг на користь НАТО. Путін це розуміє і грається, провокує. Але воювати з Альянсом не стане. Як тільки пролунає перший постріл, Кремль зробить розголос на весь світ і запропонує перемовини щодо врегулювання конфлікту. Так хоче повернути собі легітимність світового лідера, а Росії – як супердержави. І весь світ повинен буде сісти з ним за стіл переговорів і враховувати позицію РФ.

Поки йде пертурбація у штабах, війська починають дезорієнтуватися у виконанні поставлених завдань. Таке ж саме було у Гітлера

Американський Інститут вивчення війни повідомив, що у Росії змінили командувача Повітряно-десантних військ і, можливо, начальника південного військового округу. Призначивши нового головнокомандувача окупаційних військ в Україні. Кадрові зміни у вищому військовому командуванні свідчать про провал Кремля у веденні війни, пише видання. А як заміна командувачів впливає на ситуацію на фронті? Якось їх кадрові ротації і наслідки чи результати можна простежити?

Фактично ми не відчуваємо цих змін. Єдине, що змінилося, коли прийшов Дворніков (російський генерал Олександр Дворніков був командувачем військ РФ в Україні з квітня до червня. Відомий тим, що часто зловживав алкоголем і віддавав необдумані накази під час війни у Сирії. — Gazeta.ua)– то пішла тактика випаленої землі, яку він застосував ще з Чеченської війни. Вони були змушені перейти до такої тактики, бо по-іншому не зможуть продавити нашу оборону.

Постійними змінами військових керівників розбалансовують систему свого військового управління. Поки йде пертурбація у штабах, війська починають дезорієнтуватися у виконанні поставлених завдань. Таке ж саме було у Гітлера навесні 1945-го, коли він міняв фельдмаршалів кожного тижня. Намагався знайти того, хто змінив би хід кампанії максимально швидко. Те ж саме робить Путін.



Джерело: gazeta.ua

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

- Advertisment -

Most Popular

Recent Comments