Дітям потрібно більше проектів, які б розвивали їхні навички та заохочували до навчання — президент БК РІЕЛ Ростислав Мельник

Будівельна корпорація РІЕЛ розпочала низку благодійних проектів для дітей та молоді

Відродження країни завжди починається з відродження економіки. Проте, мало що можна зробити без будівництва. Йдеться не лише про житлові будинки, мова про масштабне будівництво підприємств, шкіл, лікарень, доріг – цьому списку нема кінця і краю. Все це зводиться до того, що будівельник – затребувана професія. Цей фах не лише дає роботу, він одночасно залучає до процесу зведення споруд багато супутніх галузей. Інженерія, архітектура, енергетика, електроніка тощо. Однак, на жаль, кадрів на українському будівництві вже кілька років критично не вистачає. Найкращі у своїй професії їдуть заробітчанами закордон. Як виправити ситуацію?

Будівельна корпорація РІЕЛ за ініціативи президента компанії, засновника Благодійного фонду Ростислава Мельника розпочала низку благодійних проектів для дітей та молоді, покликаних популяризувати та відродити попит на будівельні спеціальності. За словами Ростислава Мельника, ідея розробити цікаві заходи для дітей різного віку виникла саме через брак фахівців на будівництві в Україні, — пише zaxid.net

– Пане Ростиславе, Ви кажете, що в Україні не вистачає робочих рук на будівництві. Чому так сталось?

Певна справа, що робочих рук не вистачає не лише на будівництві – багато галузей страждають від браку кадрів. При чому, я кажу саме про кваліфіковані кадри, добре підготованих фахівців – їх не вистачає. Тих, хто реально отримав професійну освіту, здобув чи свідомо здобуває досвід. Тих, хто «горить» професією. Причин чимало: погані умови праці, відсутність соціального пакету, низька зарплатня. Результат: наші спеціалісти шукають кращої долі у сусідніх європейських країнах. Там високо оцінюють таку роботу. Повернути заробітчан і заохотити їх працювати на Батьківщині, на жаль, важко. Наша «зміна», наші діти бачать цю ситуацію і думають собі «ну і нащо бути будівельником – там немає росту, там мало платять». Ми ж з командою РІЕЛ вирішили довести молоді, що робота на будівництві може бути цікавою, що є безліч спеціальностей на будь-який смак і найголовніше – що будівельники в Україні можуть отримувати гідну зарплатню.

– Ви створили кілька молодіжних проектів. До прикладу, «Я – майбутній будівельник» для дітей молодшого віку. Чи розуміють п’ятирічні діти, що Ви намагаєтесь до них донести?

Серія заходів «Я – майбутній будівельник» проводиться у розважальній формі. Звичайно чотирирічні, п’ятирічні малі сприймають це як свято, як забаву. Але я впевнений, що ці пару годин, які вони проводять з командою РІЕЛ, майструючи будинки з конструкторів, навчаючись робити цегляну кладку, замішуючи бетон, запам’ятаються їм дуже надовго. Такі події відкладаються в голові, адже все проходить яскраво і весело. Я кілька разів був присутній на цих заходах. Повірте, коли чуєш навіть не від хлопця, а від п’ятирічної дівчинки «я хочу бути будівельником», розумієш, що дітям це вже сподобалось, зацікавило. Тож можна працювати далі, ще і ще вигадувати інтерактивні заходи, з року в рік проводити їх, пояснюючи малим, що таке будівництво. Тим більше, що, як Ви зауважили, ми створили кілька проектів – відтак маленькі будівельники підростуть і зможуть взяти участь у конкурсі для школярів Cool School, а потім отримувати іменну стипендію у Львівській політехніці. Ми спробували охопити весь молодіжний сегмент від дитсадочка до ВНЗ.

– До проектів старших вікових груп ми ще повернемось. Які умови участі у заходах проекту «Я – майбутній будівельник»?

Єдина умова – вікова, на ЯМБ ми запрошуємо дітей від 3 до 11 років. Хоча, є ще одна умова – гарний настрій. Але якщо настрій «не дуже», то це швидко виправляється. Участь в усіх наших заходах, звісно, безкоштовна. Головне бажання, позитив та, власне, присутність. Всіх малих ми намагаємось якось заохотити: кому диплом, кому медаль, кому символічний подарунок. Зауважив нюанс, який мене дуже тішить: дітям справді важлива не перемога у конкурсах, а участь. Всі задоволені: діти – бо розважились, батьки – бо діти задоволені, ми – бо всім все сподобалось. За спиною вже понад десять масштабних заходів, попереду ще більше. Ми не сподівалися, що проект буде таким затребуваним, деякі заходи налічували понад 200 дітей. Деякі сім’ї вдруге, втретє приходять на ЯМБ (так ми скорочено називаємо «Я – майбутній будівельник»). Хіба це не показник? Не здивуюсь, якщо ми вирішимо подовжити проект не лише у Львові, а й у Києві.

– Інший проект – «Cool School» вже не такий розважальний, серйозніший. Про що йдеться?

Так, «Cool School» – проект для дітей наступної вікової групи – школярів. І завдання, відповідно, складніше, і призи, звичайно, серйозніші. Ми запропонували їм відтворити бачення школи майбутнього. Діти повинні були розробити проект у будь-якій доступній формі: малюнку, графіці, комп’ютерній графіці, 3D-проектуванні або колажі та надіслати його нам на електронку. Деякі учасники приносили цілі макети в офіс РІЕЛ. Головним призом була сучасна шкільна зона відпочинку для школи, яка найактивніше візьме участь у конкурсі. Персональні призи ми розділили за місцями: 1 місце – планшет, 2 – гіроборд, 3 – колонка JBL. Наприкінці травня відбувся фінал конкурсу і урочисте нагородження призерів.

– Багато робіт надійшло? Що діти бачать у школі майбутнього?

Це взагалі окрема тема, про це можна цілу статтю написати. Першу роботу ми нетерпляче очікували, а вона надійшла не одразу. Думали, конкурс, як каже молодь, «не зайшов». Виявляється, дітям потрібен був час на втілення ідей. І от роботи посипалися, всього – понад 600. Багато крутих, креативних і, видно, що над ними сумлінно працювали, дійсно творили. Ми з командою РІЕЛ були шоковані. Мої співробітники після того, як зібрали всі роботи до купи, кілька днів працювали до ночі, обираючи найкращі дитячі проекти. Я долучився вже на фінальному етапі відбору, пригледів собі пару проектів на майбутнє (посміхається – Ред.), оскільки компанія РІЕЛ будуватиме незабаром школу у своєму комплексі. Можу сказати лише одне, я не знаю, як хлопці та дівчата з РІЕЛ витримали! Дуже складно обирати, коли бачиш, як діти старалися. Ну і власне, ми так і не змогли виконати свої умови. Здалися (посміхається – Ред).

– Тобто? Ви ж сказали, що всі отримали свої призи.

Призи довелось докуповувати! Якісних і дійсно кльових робіт було настільки багато, що сучасну зону відпочинку отримали вісім шкіл, а не одна. Більше того, деякі переможці працювали у групі по двоє-троє – ну не вручимо ж ми один гіроборд на трьох. Я навіть не знаю, хто був більше щасливий – діти чи моя команда. Бачити такі щирі емоції – це за межею «мімімішності», особливо для дівчат з РІЕЛ, рюмсали собі тихенько. Ми подарували радість, ми побачили талановитих дітей і для нас це найголовніше. Я сподіваюсь, що ці конкурси, наші призи, як мотивація посприяють тому, що українські діти, школярі частіше обиратимуть спеціальності, пов’язані з будівництвом. Нам здається, що ці професії треба просувати, популяризувати, заохочувати. Професія будівельника буде жити вічно.

– Але є й ті, хто вже обрав для себе цю професію. Студенти. Їх теж потрібно мотивувати?

Звичайно! Подивіться на мене. Я за освітою медик, хірург. Не знаю, чи у часи навчання мені допомогла б додаткова мотивація, складні були обставини – одружився молодим, у 18 років став батьком, треба було заробляти. Потім довелось все вивчати на практиці. Але молодь є молодь, постійно у пошуках, постійно сумнівається у своєму виборі – це нормально. Багато хто вступає на будівельну спеціальність, а потім стає фітнес-тренером. Кожному, звісно, своє. Я так само не жалкую, що не став хірургом. Але є ті, хто відмовляється від професії через низькі зарплати, неналежні умови праці і таке інше. Наша мета показати студентам-будівельникам, що у галузі є конкурентна платня, заохотити їх до розвитку у професії, до самовдосконалення. Ми робимо акцент на тому, що львівські, українські будівельні компанії шукають кращих спеціалістів і, відповідно, пропонують кращі умови праці. Саме тому стипендії від мене отримують кращі за успішністюстуденти. Наразі ми співпрацюємо у цьому напрямі з Інститутом будівництва та інженерії довкілля Національного Університету «Львівська Політехніка». Додаткова матеріальна нагорода для молодих людей – це стимул, я вважаю.

– То можна гарно вчитись, витрачати Ваші стипендії і все одно стати фітнес-тренерами.

Я їм стану фітнес-тренерами (посміхається – Ред.)! На будмайданчик!..J Я розумію, про що Ви. Але тих, хто горить своєю справою, хто є дійсно фанатом обраного фаху ми запрошуємо до нас на практику, на стажування. Кращим дамо робоче місце в РІЕЛ.

– Повертаючись до початку. Ви думаєте, цього вистачить для того, щоб будівельники не покидали Україну, для збільшення фахових кадрів на нашому ринку праці?

Я по життю реаліст. Певна справа, ні. Тільки зусиллями РІЕЛ не змінити ситуацію в цілому. Потрібен комплексний підхід, координація з іншими забудовниками, міською, державною владами, реформа ринку праці, покращення матеріального забезпечення професійних ВНЗ та технікумів. Багато чого потрібно вирішити саме на державному рівні. Мають бути спеціальні освітні програми тощо. І це стосується, як я і казав, не лише нашої галузі. Але ми зробили перші кроки у напрямку популяризації фаху, наша команда хоче показати, що все можливо лише там, де щось для цього роблять. Сьогодні я інвестував у майбутнє – завтра отримаю суперкваліфікованого працівника.

– До речі, багато коштів пішло на ці проекти?

Я не буду казати, що мало. Також не скажу про захмарні цифри. Суму не назву, але зазначу, що можу собі це дозволити без шкоди для команди РІЕЛ, для родини, для своїх об’єктів – ніхто з них не постраждав:) Скажу інше – вкладені гроші у ці проекти того варті. Посмішки дітей, розкриття талантів школярів, студенти, які за рік-два стануть суперовими проектантами або керівниками будівництва в РІЕЛ – ми вклалися в емоції, в потенціал та в наше з вами майбутнє.

One Comment

  1. Анатолий

    Хороший пример, как не забывать про детей

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *